Позавчора я дізналася, що у мого чоловіка є друга сім’я. Почути таку новину через 15 років спільного життя – справа не з приємних. Найгірше, що всі ці роки я жила і нічого не підозрювала.
Одружилися ми з Максимом відразу після університету. Особливо високих почуттів у чоловіка до мене не було, але я чекала дитину. Так у нас з’явився син Павлик. Спочатку ми ніяк не могли притертися, між нами часто з’являлися різного роду непорозуміння і здавалося, що ми зробили помилку.
Одного разу ми вирішили пожити окремо. Синові тоді було три роки. Але нарізно ми були недовго, всього три місяці. Якось він прийшов забрати щось із своїх речей, ми поговорили і чоловік вирішив, що нам варто спробувати ще раз. Він повернувся в сім’ю і через кілька тижнів я зрозуміла, що знову чекаю дитину.
Мої подруги говорили мені, що мій благовірний під час нашої паузи у відносинах крутив роман з якоюсь жінкою. Але на моє запитання, чи правда це, він відповів, що ні. І я повірила.
Я народила ще одного хлопчика. Ми назвали його Петриком. Після появи другої дитини наше життя дуже змінилося. Ми стали значно спокійнішими. Не кидалися звинуваченнями і посудом один в одного. Наша сім’я зажила в спокійному руслі. Чоловік багато часу проводив на роботі, а я займалася вихованням дітей.
І ось наші хлопчики підросли і вже ходять в школу. Ми з чоловіком стали розсудливими. Наше життя повністю склалося. І було так, поки позавчора до мене не підійшла незнайома мені жінка. Вона безпосередньо заявила, що з моїм чоловіком вона перебуває у стосунках ось уже дванадцять років. І що вона втомилася сама ростити їх спільну дитину, що їх синові потрібен батько.
Від почутого я не могла поворухнутися. А моя співрозмовниця не зупинялася. Вона говорила, що втомилася від його біганини туди-сюди. І що він не може кинути мене і дітей, але любить він її і вона просить відпустити його.
Не пам’ятаю, як я дійшла додому. У цей вечір чоловік прийшов рано, на роботі не затримався. І тільки потім я зрозуміла, що це за робота. Він ходив до неї. І суботні «аврали» – це вона. І відрядження теж. Ось тоді пазл склався. Яка я була наївна! Просто немає слів. Стільки років не помічати очевидного. Але крім іншої жінки у нього ще й дитина – є теж син. Три сини і дві дружини.
Я нічого не змогла сказати чоловікові. Просто не знала, як і що говорити. Все здавалося таким логічним, і будь-яка інша давно запідозрила недобре, але не я. Тільки от ніяк не зрозумію, куди дивилися мої очі? І що робити з цією новиною? Викликати на розмову і нехай вибирає? Чи боротися за свого чоловіка? А може просто забути?
Але це навряд чи вийде. Тепер при кожній його затримці і відрядженні я буду знати, де він і з ким. Ні, це неможливо витерпіти. Потрібно все добре обдумати і з кимось порадитися, але мені просто соромно про це говорити подругам, а батькам тим більше.
Що мені робити з цим усім? Мені важко змиритися з думкою, що мене обманювали багато років, але і не легко відпустити чоловіка від себе.
Фото ілюстративне – Wday.
