У нас з чоловіком є двоє дітей. Різниця у віці у них майже 7 років. Старша дочка рано повідомила нам, що чекає дитину і вийшла заміж в 18 років. Тому, щоб молодим було де жити, ми купили їм невеличку квартиру.
Я дуже добре розуміла, що жити доньці у майбутніх свекрів буде дуже непросто, хоча зять мав серйозні наміри та забирав дружину свою до себе. Але справа в тому, що свати мої живуть в селі, а моя донька жити там не хоче категорично, вона все життя мріяла жити в місті.
На той момент у нас з моїм чоловіком була дуже гарна можливість – ми продали свою чималу дачу, яка нам була не потрібна та додали велику суму зі своїх власних заощаджень.
Вчинити в той момент якось по-іншому ми просто не могли, так як тулилися вчотирьох в двокімнатній квартирі, і чоловік дочки з дитиною явно б у нас не помістилися б. Тому порадилися та вирішили, що буде краще пристаратися дітям власне житло.
Відтоді пройшло вже чимало років. Дочка зі своєю сім’єю так і живе в подарованій мною з батьком квартирі. Зятю зручно звідти добиратися до роботи, а їх дочка ходить в школу, яка знаходиться в сусідньому дворі.
За час свого життя тут, вони зробили ремонт, поміняли всі меблі і проводку. Загалом, їх сім’ю все влаштовує, і я розумію, що це житло було куплено не дарма.
Я дивлюся, як добре живе моя донька з сім’єю і тішуся тому, що вони щасливі, в достатку живуть, для нас з батьком це справжнє щастя, що життя доньки так добре склалося.
А зовсім нещодавно наш молодший син познайомив нас зі своєю дівчиною. Він каже, що у нього з нею все серйозно складається, і що вони хочуть жити разом. Так як він має дуже хорошим і цілеспрямованим характером, я сподівалася, що він вирішить свої житлові проблеми сам, але не тут-то було, склалося зовсім по-іншому.
Син наш добре знає, що свого часу ми з чоловіком купили доньці квартиру лише за свої власні гроші. Ні в якому разі не хотіли ділити своїх дітей на більш і менш улюблених, але зараз у нас зовсім інше фінансове становище, ніж було раніше і ми не можемо йому хоч якось допомогти.
Син це добре розуміє і все одно стоїть на своєму: мовляв, хоче справедливості в нашій сім’ї. І просить від дочки, своєї рідної сестри, або половину грошей за її квартиру, або продати квартиру, а нам говорить, щоб не втручалися. Сказав, що вони дорослі люди і мають самі вирішити це питання без нашого втручання.
Хоч я теж розумію, що це було б справедливо, але не уявляю собі, як можна вигнати родину з дитиною на вулицю, просто неба, адже це зруйнує все їхнє щастя. До того ж, за роки життя в цій квартирі, в неї було вкладено дуже багато коштів, у них тепер там все так гарно і затишно дуже, і як тепер їх вираховувати і повертати – не зрозуміло.
У лічені дні наша дружна сім’я посперечалася, я ніколи й подумати не могла, що з нами таке може статися.
А наша донька собі спокійно всі ці роки жила в цій квартирі і навіть не уявляла, що потрібно буде так змінювати своє життя, рахувала, що це її квартира, а тут таке.
Син, в свою чергу, незадоволений, тому що відчуває себе обділеним і вважає, що ми з чоловіком не зацікавлені в його сімейному щасті.
Як нам бути зараз з батьком ми не знаємо, але грошей у нас немає зараз. Самим ледве на життя вистачає. Як правильно вчинити, щоб не образити нікого з дітей?
Фото ілюстративне.