fbpx
Життєві історії
Наш син привів в село невістку з міста. Весілля ми гуляли в нас. Столи поставили на городі, якраз викопали картоплю, страв багато було. Наші сільські родичі танцювали, веселилися, а міська родина сиділи з телефонами, щось там знімали і перешіптувалися

Коли мій син збирався одружуватися, я йому говорила, щоб він знайшов собі іншу дружину, адже ми з села, а наречена, Галина – з міста. Міська людина в селі довго не буде жити, адже тут працювати потрібно, роботи дуже багато. Та Іван мене не слухав.

Ми весілля грали в себе в селі. Стіл поставили за хатою, на городі, якраз тоді картоплю викопали. Хоч і в шалаші гуляли, але страв було всяких багато, ми й свиню справили і бичка, загалом, з батьком добре постаралися.

Наші сільські люди та родичі гуляли весело, танцювали, а наша міська родина все за столами сиділи, тримали в руках телефони, щось там знімали і перешіптувалися.

Галина зовсім нічого не вміла робити. У мене ще дві доньки є, то вони ще з неї сміялися: до корови вона підійти боялася, а від свиней їй недобре віяло. Загалом невістка сказала, що її робота буде в хаті прибирати і їсти варити. Я пошкодувала міську дитину, та й погодилася. Але мені й їсти довелося її вчити варити.

Згодом у сина й Галини народився синочок. Галина все нарікала, що в селі таких зручностей немає, як в місті, що їй, щоб дитину помити, треба воду гріти, туалет на вулиці, а ми звикли до такого життя. Зрештою, Галина зібрала таки свої і дитячі речі і поїхала в місто, сказала, що жити з чоловіком не буде. Іван образився, що вона його залишила і залишився жити з нами.

Згодом свекор подзвонив, сказав, що Галина занедужала. Син зібрав свої речі і поїхав до дружини. Вона ще довго така була, а потім Галини не стало.

Свати розуміли, що потрібно було, щоб синочок жив зі своїм татусем і відпустили онука з Іваном до нас в село. Свати відразу теж свою квартиру продали і купили будинок з нами по сусідству, щоб бути поруч з Іваном і маленьким онуком.

Сваха моя теж жінка міська, як вона важко звикала до села, їй то було дуже непросто. Я вчила її садити й полоти город, підходити до корови. Я була для неї найкращою подругою і першою порадницею.

Згодом моя свашка стала гарною господинею, вона гарно ладнає в селі з людьми, до неї горнуться наші сусіди, якщо комусь потрібна допомога, моя сваха допоможе першою. Вийшло так, що її донька не змогла звикнутися в селі, а мама її перелаштувалася.

Згодом до батьків з навчання повернулася рідна сестра Галинки, молодша донька моїх сватів, Наталя. Вона дуже сподобалася Іванові, а він пригледівся їй. Згодом молоді розписалися, живуть вони у сватів. Скоро вже й в них буде дитинка.

Нас всіх поєднують щирі спогади про Галинку, але ми живемо щасливі заради неї.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page