Нещодавно ми з чоловіком стали бабусею і дідусем – у нас народився внук. Ми зібралися, купили дорогі подарунки, але на хрестини донька з зятем нас не покликали. І я впевнена, що все це через мого зятя – це він робить все для того, щоб зіпсувати наші з дочкою стосунки.
В свій час ми з чоловіком зробили все для того, щоб у нашої дочки Уляни було все. Хоча жили не багато, кожну вільну копієчку вкладали в неї, а також намагалися приділяти максимум уваги. А вона виросла, і тепер практично забула про нас.
Коли дочка вчилася в школі, ми оплачували їй гуртки (гімнастика, плавання, малювання), потім економили на всьому, аби тільки вона нормально закінчила університет. Коли подорослішала – ми з батьком купили їй квартиру, собі у всьому відмовляли, аби тільки у неї було власне житло, і щоб люди її не вважали «безприданницею».
Коли доньці виповнилося двадцять сім років, вона познайомилася з Сергієм. Раніше у неї вже були відносини, але ні до чого серйозного вони не доходили, а з ним вона мало не відразу зібралася йти під вінець. Нам з чоловіком її обранець не сподобався – приїжджий хлопець з села, з бідної сім’ї і без освіти. Але не навіть не це головне. Сергій нам не сподобався, бо не мав постійної роботи, до того ж, був дуже замкнутий. Звичайно, не про такого зятя ми мріяли!
Намагалися якось м’яко її умовити, щоб вона не поспішала з’їжджатися зі своїм нареченим, і гарненько подумала, чи потрібно їй це. Але розмови не подіяли – вона притягла свого коханого в куплену нами квартиру, і поселила на всьому готовому. Чоловік цей навіть прогодувати її толком не міг, тому нам з чоловіком весь час доводилося передавати їм гроші і продукти.
Загалом, сяк-так наші молоді зіграли весілля (основну частину грошей давали ми, свекри тільки половину банкету ледве оплатили). Чоловікові довелося подбати про те, щоб влаштувати зятя на нормальну посаду, і завдяки цьому він тепер може забезпечувати нашу дочку хоч якось.
Думали, що почуємо за всі свої старання «дякую», але так не сталося. Коли ця парочка стала жити більш-менш самостійно (ми з батьком майже перестали їм допомагати, і почали відкладати собі на старість), то ми отримали від них тільки закиди: мовляв, ми зятя не хотіли приймати, щастя своїй дочці не бажали. А тепер ще й зовсім відокремилися і не допомагаємо.
Ми думали, що це у доньки скоро мине. Але після того, як вони не покликали нас на хрестини до внука, я зрозуміла, що це серйозно.
Для дочки тепер існує тільки один авторитет – її чоловік, вона його слухається, і погоджується з ним, і як він скаже, так і буде. Дуже прикро, що наша єдина донька, якій ми з чоловіком хочемо тільки добра, і для якої нам нічого не шкода, так себе поводить.
Здається мені, що все це почалося через те, що ми не дозволяємо зятю прописатися в квартирі, яку купили для доньки. Документи на мені, а донька просто прописана. Я планую на неї переписати цю квартиру, але трохи пізніше.
А зятя я прописувати не зобов’язана, я вважаю, що ми і так дуже багато всього для нього зробили. І так ми його всім забезпечили, не вистачало тільки, щоб він потім при розлученні частину житлоплощі відсудив. Але як відновити стосунки з донькою, я не знаю. Я хочу бачити онука і спілкуватися з Уляною, але, як я розумію, поки я не пропишу зятя, спілкуватися з нами вони не збираються.
Фото ілюстративне – tothemaonline.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться