fbpx
Breaking News
Тетяна Іванівна ледь не рвaла на гoлові волосся. Чому єдиний син обрав селючку, соpoм який, що люди скажуть. Жінка гарно одяглася і побігла в гуртожиток, де жила Софійка
Новий навчальний рік в сeлі розпочався з нoвини, що в школу прийшла нова вчителька. Пoява такої eфектної жiнки викликaла неaбияку цiкавість, як серед чоловіків, так і серед жінок. Всі гaдали, щo змyсило цю кpасуню приїxати в тaку глyшину
Ні колишня дружина, ні рідна дочка на пoхopон Дмитра не приїхали. Людмила з’явилася, через три тижні, щоб “навести порядок” із успaдкованим майном. Оселю, дачу і гараж продала, іномарку перевела на дочку, меблі роздала сусідам: — Щоб тій злoдюзi-рoзлyчниці і її дівці-п’явці нічого нашого не дісталося. Ходила по суciдах і все випитyвала де вона пеpeховyється
– Нікoли, чуєш, нікoли, я не пpийму її в нашу сім’ю, і сина зpечуся. Який він мені син, коли без маминого блaгословення одpужуватися виpішив. Ярослава відразу незлюбила дівчину, бо Віра уже була рoзлученою. Та через десять років Слава невістку дочкою кликала, пpoбачення блaгала
В неділю весільні музики йшли повз хату Оксани, молодята йшли до шлюбу, а Оксана вмивалася слiзьми, розуміючи що її щастя нaзавжди спливaє. А в понеділок гуло все сeло, що такого весілля ще нixто не бачив. Все ж таки гoлова сeла єдиного сина одpужує
Життєві історії
Наречений, на другий день після весілля, навідріз відмовився від вaгітнoї дружини! Вона ж в плач. Це ж ганьба, на потіху бабам-пліткарям

На другий день весілля трапився скандал. Наречений навідріз відмовився від нареченої! У чому причина, так і не сказав Олександр, по сільській кличці «святий». Просто кинув все на світі і пішов. Джерело

Нареченого намагалися умовити всім весіллям. Ні, куди там! Наречена в рев. Це ж ганьба, на потіху бабам-пліткарям. Сваха залишилися лаятися і розбиратися, хто, скільки витратив і хто, скільки кому винен. Інші гості роз’їхалися. Село затихло, очікуючи подальших подій.

Аня, наречена сиділа і все ще схлипувала. Мати, Галина, сиділа, вимовляла:

– Я ж тобі казала, що не зв’язуйся з ним. Це «святий» Олександр! Що він тобі сказав?

– Коли вночі все сталося, він так тихо запитав: «чому не сказала, що вже не дівчина?» І потім додав: «Завтра я піду. Весілля не буде »ось і все. Спочатку думала все це жарт, і він не зважиться на такий крок.

Галина зло глянула на дочку:

– Не треба було тягатися, з ким попало. Хотіла його надути, думала, типу, «блаженненький», все проскочить. А ні. У нього нюх на брехню.

– А хто ж його знав? Почала з ним ходити, все думала, коли ж стане домагатися і уявляєш мама, ні разу не натякнув. Місяць ходимо, два, він навіть за руку не взяв. Один раз сама зважилася, була, не була, поцілувала його. Він так дико подивився на мене, і сказав, щоб більше не вішалася на нього з поцілунками. Я оторопіла.

– У нього батько був такий, прямо таки монах. Сороміцьких жартів не терпів, відразу від мужиків відходив, якщо ті сороміцькі анекдоти почнуть цькувати. Казала тобі, не зв’язуйся.

Читайте також:ГАРНИЙ І СМАЧНИЙ: «ТИГРОВИМ» РУЛЕТОМ МЕНЕ ПРИГОСТИЛА ОДНОКЛАСНИЦЯ, ТАКОЇ СМАКОТИ Я ЩЕ НЕ ПРОБУВАЛА. ПРИГOТУЙТЕ, НЕ ПOШКОДУЄТЕ!

– Ну, думала, тихоня, з дівками не ходив, в таких справах тупий, а ось бачиш, не вийшло. А ще гірше, вaгiтність не приховаєш. Сподівалася на цього… а він сволота он який виявився.

– Та ти що? Від кого залетіла, безсоромниця, говори? – оторопіла мати.

Наречена знову заревіла, Галина пішла, закрила двері, щільніше, щоб не підслухали.

– Хто він і який термін?

– Микола. Уже два місяці.

– Та ти що, зовсім здуріла, зі «святим» Олександром зустрічалася, а з іншим дитя нагуляла? Де голова була?

– Та не знаю, де була. Посиділа з Олександром, до ночі. Він додому пішов. А мені не спиться. Вийшла, на лавці посидіти, а тут Микола йде звідкись, гуляв у когось. Присів і давай теревенити. Поліз цілуватися.

– А що ти, чому не прогнала бешкетника?

– Що я, голова закрутилася. Адже теж жива людина, два місяці не цілована ходила з цим «святим». Встали, пішли на річку, а далі не пам’ятаю.

– Що ж робити? Мало того, ганьба з весіллям, тепер ще дитя від іншого. Ой, Аня, ой, дура ти! – вилаялася Галина, потім трохи згодом, – «Святий» Олександр в любові зізнавався тобі?

– Визнавався, і зараз любить. Говорив, що жити без мене не може. Що я для нього ідеал – світлий і чистий. А сам пішов, ненормальний, кинув свій ідеал сумувати – розплакалася Аня.

– Гаразд, вистачити нити. Придумаємо щось, – розпорядилася мати, – ти як з Миколою? З чого це раптом ти так довірилася йому, а?

– Нормальний хлопець. Жити думаю з ним можна.

– Тоді слухай сюди. Спробуємо його уярмити.

– Як?

– А так, я сама з ним зустрінуся і розберуся з ним. Він у мене “попляшет”.

Минуло кілька днів. Шум навколо весілля вщух. Народ у Олександра запитує, мовляв, чого ти так з дівкою вчинив? У відповідь глухе мовчання. Галина йшла на завод, де працював зварником Микола. Встала в воротах, почекала, поки Микола перестане виблискувати іскрами і крикнула:

– Микола, підійди-но сюди, розмова є.

Читайте також:ЯK ВИГЛЯДАЄ ЖІНКА, ЯКА НЕ П’Є, НЕ ХОДИТЬ ПО МАГАЗИНАХ І НЕ БУВАЄ В ПЕРУКАРНІ?! ДІВЧАТКА, ЦЕЙ ТЕКСТ ОБOВ’ЯЗКОВО ДАЙТЕ ПРОЧИТАТИ СВОЇМ КОХАНИМ!

Микола зняв маску, пішов до неї, витираючи руки ганчіркою:

– Привіт, тітка Галина! Що трапилося? Яка розмова?

– Ти, безстиднику, коли думаєш сватів надсилати?

– Ось тобі раз, з якого переляку? – отетеріло запитав Микола

– З якого? З такого! Аня, два місяці, як вaгiтна від тебе. Або хочеш сказати, що не гуляв з нею на річці, а?

– Та не було такого. Це вам вона сказала? Привиділося їй це все. Олександр кинув її, як непридатну, а я підбирай, та ще з дитиною.

– Ах ти, бешкетник, та я на тебе в суд подам, експертизу проведемо, доведемо твоє батьківство.

– Робіть що хочете, а Аньку заміж не візьму, навіщо мені така гуляка, сама не знає від кого залeтіла? Нормальний мужик заміж брав, чого ще треба? Іди, давай, тітка Галина від гріха! – сам повернувся і зник у темряві  і, незабаром заблищалo електрозварювання.

Галина постояла, покричала ще трохи, кулаками погрозила в сторону воріт і пішла, піймавши облизня додому. Аня її зустріла німим запитанням.

– Чого дивишся? Не з хоче тебе Микола брати. Каже, не його дитина.

У Ані заблищали від сліз очі. Вона кинулася на ліжко.

– Гаразд, не реви, все доре буде. Бог милостивий! – заспокоювала мати.

Олександр спокійно повертався після роботи додому, коли його покликав Микола:

– а ну постривай, «святий» Олександр! Ти що це робиш, га? З дівкою гуляв, дитину їй закaлaта, а сам в кущі! Весілля зірвав, щоб дитя не виховувати. А тепер цю дитину на мене вішають, так?

– А до чого тут ти? – не розуміючи, спитав Олександр.

– Ось тому – то й справа, що ні до чого. Аня, два місяці, як вaгiтна, але ж вона тоді гуляла з тобою. Хіба так чинять, а? А ще «святий» Олександр, правду любить.

– Це хто тобі сказав про дитину?

– Мати приходила, Галина. На весь завод кричала на мене.

– Гаразд, ти йди, а розберуся, – сказав Олександр і попрямував додому. По дорозі йшов і думав. Дома ні слова, ні кажучи, повечеряв, вийшов, зважився.

Галина місила тісто, коли побачила біля дому Олександра. Вона зойкнула і покликала доньку:

– Аня, гляди, хто до нас іде. Олександр йде, якийсь серйозний.

Грюкнули двері в хату, увійшов, глянув на Аню і вимогливо розпорядився:

– Збирайся Аня. Підеш зі мною.

– Куди це ти її поволік проти ночі? – насторожилася мати.

– Вона дружина моя. Давай, довго чекати ще, – чоловічим голосом гримнув на Аню. Та глянула на матір. Галина зрозуміла швидко:

– Роби, що чоловік велить. Збирай манатки і за ним іди, поки кличе.

Аня кинулася в кімнату. Галина подала табуретку зятю і запитала:

– А чого ти раптом передумав?

– Дізнався, що дитя скоро буде, погано коли без батька рости буде. Чому відразу не сказали, Аня? – запитав у дружини. Та знову не зрозуміла питання, – добре, давай допоможу, – взяв важку ношу і вони вийшли. Галина проводила їх до воріт і перехрестила слідом.

– Говори всім, що дитина ця від мене, зрозуміла? – сказав Олександр.

– Зрозуміла! Вибач мене, дуру!

– Не любив би не пробачив! Тільки більше не брехати, домовилися?

– А ти й справді, «святий» Олександре! Не дарма народ тебе прозвав, – полегшено зі сльозами сказала Аня, – все життя любити буду тебе! – а сама подумала «слава Богу, ніхто не знає, що дитя від Віктора», і вони пішли по вулиці супроводжувані цікавими поглядами односельчан.

Related Post