Було у однієї матері сім дочок. Одного разу поїхала мати до сина, який жив далеко. Повернулася додому тільки через тиждень. Коли мати увійшла в хату, дочки одна за одною стали говорити, як вони сильно нудьгували по матері.
– Я сумувала за тобою, як маківка за сонячним лузі, – сказала перша дочка.
– Я чекала тебе, як суха земля чекає краплю води, – промовила друга.
– Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче по пташці, – щебетала третя.
– Мені важко було без тебе, як бджолі без квітки, – говорила четверта.
– Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, – промовила п’ята.
– Я виглядала тебе, як вишневий сад виглядає соловейка, – сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з матері черевики і принесла їй води в тазу – помити ноги.
