fbpx

Найближчих п’ять років мені потрібно було вчитися, потім була робота, і ми якось поступово віддалились, перестали листуватися. У кожного почалося своє життя. Ми зустріли інших людей – я вийшла заміж, Олексій одружився. Приїжджаючи потім у відпустку я хотіла його побачити, але мене зупиняло те що у нього і у мене є сім’ї. Значить така доля, щоб ці відносини згадувалися як перша любов

Сьогодні я черговий раз згадала Олексія, своє перше і справжнє кохання. Заміжньою я є вже п’ятнадцять років. Не можу сказати, що не люблю свого чоловіка, але я і досі не забула хлопця, якому вперше вдалося запалити в моїй душі вогник любові.

Перше кохання було в житті у кожного з нас. І час від часу ми про нього згадуємо. А коли в теперішньому сімейному життя щось не ладиться, ми починаємо шкодувати про першу любов, думаючи що з тією людиною нам було б краще. Але, насправді, цього ніхто не знає.

Вперше я закохалася зовсім юною, коли на канікули мене відправили в село до моєї бабусі. Я була знайома з багатьма однолітками, ми дружили, спілкувалися, веселилися. В селі була особлива атмосфера – від усіх віяло щирістю і теплом.

Того літа я закінчила школу, здала вступні іспити і, як завжди, поїхала до бабусі. Одного разу я з подружкою пішла перший раз в клуб на дискотеку. Там я звернула увагу на симпатичного хлопця, який відповідав за музику на дискотеці. Він теж помітив мене і проявив інтерес. Після закінчення дискотеки він підійшов до мене і запропонував провести мене додому. По дорозі ми розповідали один одному про себе. Він розповів, що тільки недавно їх сім’я переїхала сюди жити, бо батько збудував тут будинок, що він захоплюється спортом і музикою. З цього вечора ми почали зустрічатися.

Вдень він мене катав на велосипеді: ми їздили на річку, в поле, в ліс. Мені і йому було все одно куди їхати тільки б разом. І мені так було добре, комфортно на велосипеді, як ніколи ні на якій машині. Вечорами ми ходили в клуб на фільми, на дискотеки, або просто гуляли. А коли він перший раз несміливо мене обійняв, у мене земля з-під ніг попливла. У подальшому житті у мене більше такого не було. Олексій був особливим, і все, що пов’язано з ним, було також особливим.

Того разу я не хотіла повертатися додому, але навчання в університеті цього вимагало, адже я стала студенткою. В кінці літа я повернулася в місто, залишивши Олексія. Навчання забирало у мене багато часу, але весь рік ми листувалися. Листи були наповнені любов’ю. Проте відстань, все-таки, далася взнаки.

Ні, ми не зраджували один одному, але ми були молоді красиві люди, навколо яких було ще багато інших людей. І на мене тут, а на нього там звертали увагу інші молоді і красиві. І зустрівшись влітку, ми поговорили один з одним чесно, і вирішили: що для самостійного спільного життя ми ще не готові, а відносини на відстані – це практично неможливо.

Найближчих п’ять років мені потрібно було вчитися, потім була робота, і ми якось поступово віддалились, перестали листуватися. У кожного почалося своє життя. Ми зустріли інших людей – я вийшла заміж, Олексій одружився. Приїжджаючи потім у відпустку я хотіла його побачити, але мене зупиняло те що у нього і у мене є сім’ї. Значить така доля, щоб ці відносини згадувалися як перша любов! Що ж, нехай вони будуть всього лиш приємними спогадами…

Фото ілюстративне – goodfon.

You cannot copy content of this page