Нaхабство моєї cваpливої сусідки по дачі просто зашкалює, а її остання витівка взагалі змусила мене знайти вихід, як поставити її на місце. І щo я вaм скaжу – спрaцювало!
Ольга Миколаївна – вельми погана особа і за сумісництвом наша сусідка по дачі. Її фазенда знаходиться через дорогу від моєї, мешкає вона там постійно, тому я маю щастя споглядати її неосяжний стан і результати сварливого характеру кожен раз, коли вибираюся на свою ділянку. За матеріалами
Сваpиться вона з усіма. Заводить якісь дачні інтриги постійно. Тільки під її проводом позбулися свого поста три останніх голови. І, як я розумію, найближчим часом злетить наступний.
Енергії у сусідки багато. Але на свою ділянку вона її витрачати не бажає. Тому під її парканом – зарості ожини, якесь сміття, дрова, купи щебеню та тирси. Загалом, машину поставити нікуди.
І змушена вона паркувати свого залізного коня на метрів п’ятдесят нижче по вулиці, де є невеликий пустир. Природно, це незручно. Тим більше, вночі, коли промишляють різні солов’ї-рoзбiйники.
Територія біля мого паркану теж була довго в аналогічному стані. Але недавно я виділив час, прибрав зайву рослинність, залив невелику бетонну площадку, де тепер можу ставити свій автомобіль.
І ось тиждень тому приїжджаю я на дачу. І що бачу? Іржаву Волгу Ольги Миколаївни на зробленому мною майданчику!
Ясень пень, що мені це не сподобалося. І я пішов до сусідки, щоб розрулити ситуацію. Побачивши мене, вона з милою посмішкою на своєму обличчі підійшла до паркану.
– Пардонте, мадам Чи не зволите ви пересунути свого прекрасного залізного коня, цю стрімку лань, граціозну ластівку куди-небудь в інше місце? Наприклад, на свою сторону дороги, в ці прекрасні зарості ожини?
– Мусьє, а не відправитися вам в піший променад по околицях? Дорога між ділянками і територія за парканами – загальна. Де хочу, там і паркуюся. А у вас ніженьки ще молоді. Можете свій транспорт поставити і там, внизу.
Приблизно в такому руслі велася наша світська бесіда. Я зрозумів, що розмовами її не переконати. Підняв капелюха, вона змахнула віялом. І ми розійшлися зустрічними курсами. Я відправився до себе, вона, з видом переможниці – до гусей.
Хочу відзначити, що наші ділянки розташовані в кінці вулиці. Далі – тупик. Я не довго виношував план пoмcти. Підігнав свого авто ближче до ділянки. Закрив його, взяв намет, вудку. І відправився на риболовлю. Сусідка, побачивши мене, єхидно поцікавилася:
– Куди це ви, мій сусід, зібралися?
– Скористаюся вашою порадою, дорога моя, відправлюся подихати свіжим повітрям. Відновлю свій псuхiчнuй стан спілкуванням з природою.
І побажавши їй доброго здоров’ячка, швидко пішов. Повернувся через два дні. Рибки наловив, комарів – підгодував. Незрівнянна Ольга Миколаївна очікувала мене біля хвіртки, сидячи на лавочці. Побачивши мене, побігла в будинок, потім назад до паркану. Дивиться, як я йду, визирає.
підходжу:
– Як ваше нічого?
– Прошу прибери свою машину. Я ж виїхати нікуди не могла. Довелося в магазин тягнутися на рейсовому автобусі. А до нього кілометр через поле йти в саму спеку. А мені завтра на роботу треба.
– А куди ж я її переставлю?
– А на свою площадочку. Обіцяю, більше займати її не буду!
Ось таким чином я відвоював місце для стоянки свого автомобіля. А сусідка зрозуміла, свою неправоту. І змусила чоловіка свого зробити аналогічну.