На вихідних я поїхала на дачу, там якраз зараз роботи багато, треба урожай з грядок зібрати. У суботу зранку мені подзвонила тітка Люба, вона радісно повідомила мені, що в понеділок в наше місто приїжджає Марина, дівчина є нам родичкою.
Ну приїжджає і нехай приїжджає, я то тут при чому? Щоб я її зустріла? У мене ж машини немає, буде вона зі мною і своїми сумками трястися в тролейбусі, а потім буде розповідати своїм родичам що її тут не на машині зустріли. Але все виявилося простіше – цю Марину вирішили поселити у мене. Я коротко відповіла, що це неможливо і закінчила розмову.
Я була в гарному настрої: вихідні, дача, але і пускати до себе чужу людину, нехай і родичку, я теж не хотіла. Але тітка Люба не здавалася, вона зателефонувала мені ще раз і таки переконала мене прийняти цю дівчину у себе.
До тітки Люби я ставлюся дуже добре, вона багато чого хорошого зробила для мене і для бабусі з дідусем. Одним словом, відмовити їй я не можу. До того ж за її словами дівчині потрібно всього ніч переночувати і все.
Я звичайно запитала у тітки, чому її дочка не дасть притулок цій Марині, адже у них двоповерховий будинок, невже не можуть прихистити дівчинку? Виявилося що Марина студентка і до її коледжу від мене набагато ближче добиратися.
Ну на одну ніч нехай переночує, до того ж я тільки в середу планувала повернутися в місто. А в неділю ближче до обіду зателефонував мій брат (у нього запасні ключі від квартири) і запитав про що я домовлялася з Мариною і її мамою. Про маму я чула вперше.
Я розповіла про телефонну розмову з тіткою і про її прохання дати притулок дівчині на ніч у себе. Брат відповів, що судячи з кількості їх валіз, вони не на одну ніч приїхали.
А пару годин тому він подзвонив і розповів наступне: приїхав до дому, там на лавочці біля під’їзду ці дами сидять а поруч кілька великих сумок. Виявилося що вони приїхали шукати квартиру для Марини і наївна мама думала, що я пущу пожити їх на тиждень, поки вони не знайдуть квартиру.
Але в підсумку все вийшло добре, тому що тільки-но вони побачили «спартанську» обстановку моєї квартири то передумали в ній жити. Справа в тому що я сплю на матраці і звикла вже до нього, тому поки купувати ліжко не планую.
Є ще два столи, кілька стільців і табуреток, пуф і невелика переносна вішалка, ну ще на кухні плита електрична і холодильник, все. Але вони відмовилися жити в таких умовах, без пральної машинки, телевізора, і спати на матраці. У підсумку, поїхали вони до інших родичів.
Тітка пізніше дзвонила дізнавалася що й до чого, теж здивована була, каже просилися всього нічку переночувати, а про пошук квартири ні слова.
Ну позитивний результат від цього випадку є. Ці родичі неодмінно рознесуть по всій рідні, що я живу небагато і що спати у мене навіть немає де і від цього думаю черги з бажаючих перекантуватися у мене в квартирі не буде.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
