Моїй мамі 70 років, вона сама живе в селі. На свята я завжди їду до неї, хоча мені простіше було б забрати маму до себе, але вона не хоче.
То ж 6-го зранку я з повними сумками продуктів поїхала в село до мами. Потім ще кілька годин я стояла біля плити, щоб все приготувати.
Мама трохи мені допомагала, але останнім часом вона не дуже добре себе почуває, в грудні весь місяць в лікарні пролежала, то ж я її не хотіла навантажувати зайвою роботою.
У моєї мами на Святий Вечір має бути традиційних 12 страв, тому це навіть не обговорюється. Я все купила, все приготувала!
І тут мама каже, що до нас приїде на вечерю ще мій брат з дружиною і дітьми. Я і зраділа, і засмутилася.
Брата свого я люблю, але я не можу змиритися з тим, що він замість того, щоб мамі допомагати, ще й забирає в неї останнє. Я мамі приношу, а брат забирає.
От і тепер, я все купила, наробилася, а він приїде на все готове.
Юрі 35 років, його дружині 32, вони мають трьох дітей. От мама брата і шкодує, каже, що йому важко.
В свій час мама братові квартиру купила. Коли не стало нашої бабусі, мама продала її будинок, а гроші віддала братові.
Я тоді не мала нічого проти, адже у нас з чоловіком було своє житло, а брат не мав де жити.
Квартира, в якій ми живемо, належить моєму чоловікові, так що в разі чого я не зможу претендувати на житлоплощу.
Звичайно, це я говорю теоретично, бо у нас з чоловіком все добре, у шлюбі ми вже 22 роки, маємо дорослу доньку.
Я собі думала так – якщо брат вже отримав свою спадщину, коли продавали будинок бабусі, то тепер моя черга. Тому всі ці роки я була впевнена, що свій будинок мама перепише на мене.
Та сьогодні мама мене ошелешила, що хоче скласти заповіт на нас двох з братом. Юрко зрадів, а я засмутилася і навіть не приховувала цього.
Мама пояснила, що йому потрібніше, бо у нього троє дітей. І вона хоче допомогти онукам.
Я її розумію, брата мені теж шкода, але і себе я обділити не можу. Чому брату має бути більше, ніж мені?
Всі ці роки мамі допомагаю лише я. Коли вона лежала в лікарні, все оплачувала я сама, ні брат, ні його дружина навіть не прийшли маму провідати. А від спадщини вони не відмовляються.
Я переконана, що мама робить нечесно по відношенню до мене, але як це пояснити їй, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую