fbpx
Життєві історії
На Різдво Владислав зробив мені пропозицію. У мене є кілька днів, щоб подумати. Я дуже хочу вийти заміж за Владислава, адже мені всього 37 років. Я розумію, що діти виростуть, створять сім’ї, можуть роз’їхатися, і я їм буду не потрібна. Я розумію, що якщо я зараз втрачу цього чоловіка, навряд чи в моєму житті трапиться ще раз такий шанс – стати щасливою, але мої діти сказали, що не приймуть нікого в нашу сім’ю

Я розлучилася з чоловіком п’ять років тому, розходилися мирно, діти залишилися зі мною. У мене двоє дітей, старшій дочці зараз 15 років, а молодшому синові 11. Діти є змістом мого життя, саме заради них я зараз і живу.

Розлучилися ми тому, що я була захоплена вихованням дітей, працювала, чоловікові мало приділяла уваги, а у нього в цей час з’явилася інша жінка. Коли я почала здогадуватися, я притиснула його морально, і він у всьому зізнався.

Вирішили дітям не казати справжню причину, сказали їм що розлучаємося, тому що нам важко жити разом. Діти дуже переживали, але змирилися.

Чоловік мій переїхав до тієї іншої жінки, але ми довгий час їм говорили, що тато просто знімає квартиру і там погана господиня, тому зустрічі можуть бути тільки у себе вдома. Чоловік приїжджав, але я намагалася піти з дому – мені неприємно було його бачити. А через рік діти дізналися, що тато одружився, моя мама випадково проговорилася. Діти дуже засмутилися, навіть батька якийсь час бачити не хотіли.

Чоловік поговорив з дітьми, але ті поставили умову – якщо батько хоче з ними бачиться, то ніколи не покаже їм свою нову дружину, їм це неприємно. Так, погоджуся, діти у нас трохи егоїстичні, але вони ж діти. До мене у них теж особливі вимоги – я маю постійно сидіти з ними вдома.

В минулому році я познайомилася з дуже хорошим чоловіком. Владислав працював в солідній будівельній фірмі. Живе він один, у нього є своя квартира і машина. Владислав не перший красень, але зате дуже добрий. У нього була сім’я, син його син уже виріс, йому 20 років, аліменти платити не потрібно, фінансово забезпечений.

Я не знала, як наважитися все розповісти дітям, адже я їм пообіцяла, що поки вони не виростуть, я своїм особистим життям займатися не буду. Ось так, потихеньку я стала бігати на побачення, крадькома, як дівчисько. Нікому не довіряла свою таємницю, але чомусь тільки мамі проговорилася, а вона секрети тримати не вміє – все дітям розповіла.

Особливо мені дісталося від дочки. Вона стала називати мене лицеміркою, що я нічим не краща за її татуся, така ж брехлива. Я спробувала їй пояснити, що таке буває: любов не чекаєш, а вона раптом приходить! Син сцен не влаштовував, якось по-чоловічому в собі замкнувся, а потім змовилися і почали вдвох мене ігнорувати.

Я все розумію, у них підлітковий вік, але і у мене одне життя. Загалом, вони мені сказали, що жодного чоловіка вони не приймуть. Причому вони навіть не бачили Владислава, не знають, який він хороший і добрий! Я часто думала про те, що мені треба якось розлучитися з ним заради дітей, я боюся втратити з ними зв’язок, вони перестануть мені довіряти.

А на Різдво Владислав зробив мені пропозицію. У мене є кілька днів, щоб подумати. Я дуже хочу вийти заміж за Владислава, адже мені всього 37 років. Я розумію, що діти виростуть, створять сім’ї, можуть роз’їхатися, і чи потрібна я їм буду? У моєї подруги така ж доля: ростила ревниву дочку, закинула своє особисте життя і тепер зовсім одна.

Якби мені хто порадив, як мені переконати дітей прийняти в наше життя Владислава, адже він готовий стати для них батьком. Я розумію, що якщо я зараз втрачу цього чоловіка, навряд чи в моєму житті трапиться ще раз такий шанс – стати щасливою.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page
facebook