В цьому році я вирішила святкувати Різдво по новому, в грудні, і тому подзвонила невістці сказати, щоб готувалася на 25 грудня, то ж уже не за горами. Ми це свято завжди у них відзначаємо, у сина з невісткою є власний будинок, так що там просторіше і зручніше.
Ми камін запалюємо, ялинку внуки одягають, невістка стіл готує, я теж не з пустими руками приходжу, адже це найкраще сімейне свято, на яке треба бути разом.
Ми так практикуємо останні років 10, відколи наші діти в цей будинок переїхали. І сваха з сватом приходять завжди, у нас такі гарні, душевні посиденьки виходять, що словами не передати. Внуки нам колядують, а потім ми всі разом ще кілька колядок підхоплюємо разом з ними.
Але цього року невістка щось без особливого ентузіазму говорила про Різдво. Казала, що вони ще не знають коли, ще не знають де, ще не знають з ким. Одним словом, з її голосу я зрозуміла, що вона не хоче, щоб я до них приходила.
Пізніше я ще сину подзвонила, от він мені і очі відкрив на те, що відбувається.
– Розумієш, мамо, тебе ми завжди раді бачити в нашому домі, але цей дядько Петро… Зрозумій нас правильно, моя дружина не хоче його бачити в нашому домі, – заминаючись, пояснив син.
Все просто – невістка мені не пробачила, що я заміж вийшла. Мені 57 років, я давно живу одна, бо чоловіка мого не стало, коли син школу закінчував. Відтоді я сама. А тут чоловік з’явився, хороший, без шкідливих звичок, розлучений.
Петро зробив мені пропозицію і я погодилась. Ми розписалися в липні, живем в моїй двокімнатній квартирі. Разом нам добре, і вечори не такі довгі, та й коли є про кого дбати, то якось воно і веселіше живеться.
Проте невістка вважала, що я маю про кого дбати, адже у мене є онуки. Останні кілька років я приїжджала до них як на роботу – дітей в школу відводила, забирала, а потім ще на гуртки водила, домашню роботу з ними робила.
У невістки з сином часу на це немає, вони працюють зранку до вечора, тому моя допомога їм дуже знадобилася. Та відколи я вийшла заміж, я перестала до них приходити, бо тепер маю чоловіка, і мушу про нього дбати.
Через це невістка образилася, і сина теж накрутила, мовляв, я егоїстка, яка думає лише про себе.
На Різдво, я так зрозуміла, вони мене бачити не хочуть у себе. Ну як, одну – так, а з Петром ні. Але як я піду без чоловіка?
Доведеться нам самим святкувати, вперше за багато років. Сумно, дуже сумно від того, що діти виявилися такими невдячними.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.