fbpx
Життєві історії
На Різдво ми завжди збираємся у сина всією родиною, а в цьому році я їм подзвонила, а невістка щось без особливого ентузіазму говорила зі мною про свято. Казала, що вони ще не знають коли, ще не знають де, ще не знають з ким. З її голосу я зрозуміла, що вона не хоче, щоб я до них приходила. Пізніше син мені розповів про причину

В цьому році я вирішила святкувати Різдво по новому, в грудні, і тому подзвонила невістці сказати, щоб готувалася на 25 грудня, то ж уже не за горами. Ми це свято завжди у них відзначаємо, у сина з невісткою є власний будинок, так що там просторіше і зручніше.

Ми камін запалюємо, ялинку внуки одягають, невістка стіл готує, я теж не з пустими руками приходжу, адже це найкраще сімейне свято, на яке треба бути разом.

Ми так практикуємо останні років 10, відколи наші діти в цей будинок переїхали. І сваха з сватом приходять завжди, у нас такі гарні, душевні посиденьки виходять, що словами не передати. Внуки нам колядують, а потім ми всі разом ще кілька колядок підхоплюємо разом з ними.

Але цього року невістка щось без особливого ентузіазму говорила про Різдво. Казала, що вони ще не знають коли, ще не знають де, ще не знають з ким. Одним словом, з її голосу я зрозуміла, що вона не хоче, щоб я до них приходила.

Пізніше я ще сину подзвонила, от він мені і очі відкрив на те, що відбувається.

– Розумієш, мамо, тебе ми завжди раді бачити в нашому домі, але цей дядько Петро… Зрозумій нас правильно, моя дружина не хоче його бачити в нашому домі, – заминаючись, пояснив син.

Все просто – невістка мені не пробачила, що я заміж вийшла. Мені 57 років, я давно живу одна, бо чоловіка мого не стало, коли син школу закінчував. Відтоді я сама. А тут чоловік з’явився, хороший, без шкідливих звичок, розлучений.

Петро зробив мені пропозицію і я погодилась. Ми розписалися в липні, живем в моїй двокімнатній квартирі. Разом нам добре, і вечори не такі довгі, та й коли є про кого дбати, то якось воно і веселіше живеться.

Проте невістка вважала, що я маю про кого дбати, адже у мене є онуки. Останні кілька років я приїжджала до них як на роботу – дітей в школу відводила, забирала, а потім ще на гуртки водила, домашню роботу з ними робила.

У невістки з сином часу на це немає, вони працюють зранку до вечора, тому моя допомога їм дуже знадобилася. Та відколи я вийшла заміж, я перестала до них приходити, бо тепер маю чоловіка, і мушу про нього дбати.

Через це невістка образилася, і сина теж накрутила, мовляв, я егоїстка, яка думає лише про себе.

На Різдво, я так зрозуміла, вони мене бачити не хочуть у себе. Ну як, одну – так, а з Петром ні. Але як я піду без чоловіка?

Доведеться нам самим святкувати, вперше за багато років. Сумно, дуже сумно від того, що діти виявилися такими невдячними.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page