У моєї сусідки, тітки Ганни, не було дітей. Вони з чоловіком жили поряд з нами, і я завжди спостерігала, як вони один одного підтримують і допомагають.
Ми сусідку лагідно називали тітка Ганнуся, вона завжди була дуже доброю і людяною.
Коли не стало чоловіка тітки Ганнусі, вона дуже через це переживала. Казала, що просто не знає, як їй жити далі.
На той час сусідці було 53 роки. Вона настільки важко пережила цю втрату, що навіть потрапила в лікарню.
Ми з мамою тоді щодня ходили до неї, і приносили їй двічі на день тепленьку їжу.
Гроші у сусідки були, чоловік трохи залишив, але от турбуватися про неї не було кому, тому цим зайнялися ми.
А потім, коли минуло трішки часу, тітка Ганна наче ожила, і зачіску змінила, і одяг стала собі якийсь купувати.
Згодом і зовсім нас ошелешила, що вона заміж виходить.
Ми лише пораділи за неї, і з цікавістю спостерігали, кого вона приведе додому.
Так у нас з’явився сусід – дід Василь. Він був старшим за тітку Ганну років на 10, але мав гарний вигляд і був добрим господарем.
Вони разом і город садили, і господарку тримали. В селі завжди багато роботи, а разом її робити легше.
Прожили вони разом років зо 20, а цієї осені не стало Василя.
Тітка Ганна вже теж літня людина, то ж вона сама попросила мене її доглядати, а за це вона пообіцяла мені відписати свій будинок, оскільки інших спадкоємців у неї немає.
І я щодня стала приходити до неї, прибираю, перу, продукти купую, готую. Роблю все, що я б робила для рідної людини, бо за всі ці роки тітка Ганна і справді мені стала як рідна.
Але на Різдво до нас завітали неочікувані гості – приїхала з Іспанії дочка дядька Василя.
Я про неї чула лише з його розповідей, за стільки років, поки він тут жив, вона жодного разу до батька не приїхала, навіть на пoхорон.
Їй на вигляд років 50, може трошки більше. Вона хоче забрати тітку Ганну до себе в село, а її хату продати.
Я проти, бо не впевнена, що ці чужі люди зможуть добре доглянути бабусю.
Вони ж її зовсім не знають і не люблять.
А те, що їхній батько з нею жив, як на мене, нічого не означає. Він же прийшов на все готове, нічого свого сюди не вклав.
Так, жив і працював тут останніх 20 років, але то ж він на себе працював.
Одним словом, не знаю, що мені і робити! Як захистити мою тітку Ганнусю в цій ситуації?
Дочка дядька Василя каже, що я через хату так переживаю. Вона не вірить, що для мене сусідка стала рідною.
За те, що я її доглядала, дочка Василя хотіла мені заплатити – витягнула пачку євро, спитала, чи вистачить мені 200?
Я їй відразу сказала, що ніякі гроші від неї брати не буду, але і тітку їй не віддам.
Вона поїхала, але обіцяла повернутися, бо як я розумію, вона не має наміру відмовлятися від тітчиного будинку.
Хотілося б почути поради, що я можу зробити в цій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую