На початку січня у сина з невісткою була тритижнева відпустка. Я довго вмовляла сина приїхати до нас хоча б на тиждень. Зрештою він погодився, і вони приїхали. Але радість від їхнього візиту швидко затьмарилася. Невістка була весь час незадоволена. Вона робила мені зауваження, як я годую онучку, і сама майже нічого не їла з того, що я приготувала, натомість купувала собі їжу в магазині. Як би я не старалася, невістці я вгодити не могла. Поки мій чоловік не сказав, що ми назбирали певну суму грошей, аби допомогти їм із купівлею квартири, відтоді невістку наче поміняло

Нещодавно в нашій сім’ї стався випадок, який змусив мене задуматися, а може і справді сину з невісткою потрібні від нас лише гроші?

Наш син давно живе окремо, після одруження він став жити в місті. Ми з чоловіком залишилися в районному центрі разом із моїми свекрами.

Відстань між нашими містами невелика – лише 60 кілометрів, але сина й невістку ми бачимо рідко. Ініціатором цього була невістка. Вони живуть разом із її матір’ю, пояснюючи це тим, що так економніше, адже збирають гроші на власне житло.

Ми намагалися створити для них найкращі умови під час їхніх рідкісних приїздів. Наш дім далеко не старомодний – є всі зручності, гаряча вода, невеликий доглянутий город на 10 соток, де ми вирощуємо все необхідне. Ми завжди готові ділитися вирощеним із ними, але допомоги в господарстві від них не чекаємо.

Та навіть при цьому відчувається, що для невістки наше життя – не таке вже й комфортне, і вона не надто радіє візитам до нас. Проте найболючіше – це те, що ми бачимо онучку дуже рідко.

Коли я телефоную синові й прошу приїхати з дитиною, майже завжди чую одну й ту ж відповідь: «Мамо, ми зараз економимо, щоб швидше купити квартиру. Постійно витрачати гроші на дорогу ми не можемо». Говорить він про це так, наче дорога до нас коштує тисячу гривень.

На початку січня у них була тритижнева відпустка. Я довго вмовляла сина приїхати до нас хоча б на тиждень. У них залишиться ще вдосталь часу, щоб поїхати в гори і відпочити, як вони собі планували з самого початку.

Зрештою син погодився, і вони приїхали. Але радість від їхнього візиту швидко затьмарилася. Невістка була весь час незадоволена. Вона робила мені зауваження, як я годую онучку, і сама майже нічого не їла з того, що я приготувала, натомість купувала собі їжу в магазині.

Було видно, що їй важко перебувати з нами, і це відбивалося на всіх. Вона сварилася із сином через дрібниці, а я почувалася винною. Як би я не старалася, невістці я вгодити не могла.

Мій чоловік помітив, що ситуація лише загострюється, і вирішив пом’якшити напругу. За вечерею він сказав, що ми назбирали певну суму грошей, аби допомогти їм із купівлею квартири. Він поцікавився, коли ці кошти їм будуть потрібні.

І що ви думаєте? Відразу після цих слів наша невістка стала зовсім іншою людиною. Вона подобріла, допомогла прибрати зі столу, навіть помила посуд. Уперше за весь час їхнього візиту вона була привітною. Прощаючись, вона перецілувала всіх, обіцяла приїжджати частіше й навіть запросила нас у гості, зазначивши, що її мама буде рада нас бачити.

Ми, звісно, зраділи її раптовому перетворенню. Але водночас я відчула дивний осад на душі. Мене не полишала думка: невже всі наші старання не мали жодного значення, і тільки обіцянка грошей змогла змінити її ставлення до нас?

Після їхнього від’їзду ми з чоловіком довго обговорювали ситуацію. Чоловік намагався мене заспокоїти, мовляв, молодь зараз зовсім інша, для них усе вимірюється матеріальними благами. Але мене це не втішало. Адже ми завжди ставилися до сина й невістки з відкритим серцем, не шкодували для них ні свого часу, ні ресурсів.

Зрештою, ми вирішили не робити поспішних висновків і дати їм шанс проявити себе. Можливо, невістка з часом змінить своє ставлення до нас, і між нами встановляться тепліші стосунки. Проте я не можу позбутися думки, що наша допомога має бути від щирого серця, але й ставлення до нас теж має бути справжнім. Дуже прикро усвідомлювати, що тебе люблять лише через гроші.

Хочеться вірити, що любов і щирість усе-таки здатні розтопити навіть найхолодніші серця. А якщо ні, то ми будемо жити зі спокоєм у душі, знаючи, що зробили все можливе для своєї родини.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page