Я з сім’єю живу в місті, але десять років тому ми з чоловіком придбали дачу. Тепер це моє улюблене місце, де я звикла проводити весь свій вільний час. На дачі я вирощую майже всі овочі, так що нам на всю зиму вистачає. Незважаючи на те, що город вимагає багато сил і терпіння, перебуваючи в межах міста, я морально відпочиваю, забуваючи про насущні проблеми і турботи.
На початку серпня в гості до моїх батьків приїхали далекі родичі, і ми вирішили всім натовпом відправитися на дачу – шашлички посмажити, та повітрям свіжим подихати.
Зустріч пройшла просто чудово – родичі були в захваті від нашого відпочинку. До пізньої ночі ми сиділи на ганку, це було чудово, загалом, цей день залишився в нашій пам’яті яскравим спогадом.
Коли ми почали готуватися до повернення в місто, тітка обмовилася, що не проти обзавестися схожою ділянкою – вже так їй сподобалася наша дача. Я, без будь-яких задніх думок, відразу ж згадала про те, що по сусідству якраз продається дачний будиночок, і тут же поділилася телефоном власника.
Загалом, потім я дуже пошкодувала, що так вчинила – родичка почала мені постійно надзвонювати і розповідати, як буде чудово, що наші дачі будуть поруч. Їздити будемо разом (природно на нашій машині, так як у них свого транспорту не було), урожаєм ділитися, один до одного в гості кожен день приходити.
Найголовніше, вона запропонувала в суміжному паркані зробити хвіртку, щоб можна було, не виходячи зі свого двору, пройти до нас. Ці її мрії мене змусили сильно хвилюватися – скажіть, ну з якого дива я маю буду постійно їх возити на дачу, та ще й робити хвіртку в паркані? Адже це єдине місце, де я можу усамітнитися і побути, так би мовити, наодинці з собою.
У підсумку я просто сказала, що сусід дачу продавати передумав. Родичка дуже засмутилася, коли це почула. Згодом її, звичайно ж, купили – новими власниками стали сімейна пара середніх років, з якими ми відразу знайшли спільну мову. Але особливо дружити я з ними не поспішала, і спільну хвіртку між нами не ставила.
На жаль, мій невеличкий обман потім таки розкрився – тепер родичі ображаються на мене. Я ж вважаю, що моєї провини тут немає – спілкуватися з родичами можна і в місті, а ось на дачу я приїжджаю, щоб від цього самого спілкування відпочити, тому цей свій затишний куточок ні на що не проміняю!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.