fbpx
Життєві історії
На початку місяця сестра чоловіка запросила нас на весілля свого сина. Чоловік відмовляється, а я візьму кредит і ми таки підемо на весілля

У мого чоловіка є рідна сестра Валентина. Вони настільки різні, що ми дуже рідко спілкуємося між собою, хоча і є найближчими родичами. А тут перед Новим роком телефонує нам зовиця, на весілля сина запрошує. Торжество заплановане на кінець січня.

Я дуже здивувалася, бо останнім часом ми з нею майже не спілкувалися і не бачилися. У нас небагато часу щоб підготуватися, а готуватися треба ретельно. Валентина, сестра мого чоловіка, завжди жила заможно. В свій час вона вдало вийшла заміж, у них з чоловіком є власний великий заміський будинок, два автомобілі, квартира, яку вони купили синові.

Два рази на рік вони їдуть за кордон відпочивати, Валентина одягається по останній моді в дорогих магазинах. Одним словом, живуть вони дуже добре. Але з нами не спілкуються, від слова зовсім.

У нас зовсім інше матеріальне становище, ми з чоловіком і двома дочками живемо в невеликій двокімнатній квартирі, яка дісталася мені від бабусі. Я працюю вчителькою, мій чоловік водій автобуса. Купити нове житло ми поки не можемо, як і не можемо собі дозволити дворазовий відпочинок на морі. Але ми з цього приводу не хвилюємося, їдемо в село до моїх батьків, там є город, річка, ми добре відпочиваємо на природі.

Ми з Валентиною дуже різні, не спілкувалися ми кілька років через її ювілей. Валентина з розмахом святкувала свій день народження в ресторані, запросила багато поважних гостей, серед запрошених були і ми. В якості подарунка в конверт ми поставили ту суму, яку вважали прийнятною для нас.

Сестрі видалося, що ми замало принесли і після свята вона розповіла про це всій родині, звичайно, нам було дуже неприємно. До того ж, ми принесли так, що місце в ресторані точно окупилося. А ще, їй не сподобалася моя сукня, в якій я прийшла. Так, сукні вже було років 10, але вигляд у неї цілком прийнятний. Валентина сказала, що я могла би і щось нове нарешті собі купити, щоб їй перед гостями не було соромно.

Родичі мені донесли цю інформацію, я дуже засмутилася, але нічого їй не сказала. Ми перестали ходити один до одного в гості, навіть не вітали один одного зі святами. А тут сестра згадала, що ми родичі, і теж нас запросила.

Ми з чоловіком стали думати, чи йти нам на весілля його племінника. Чоловік ще ображений на сестру, тому спочатку сказав, що він не піде. А я вирішила інакше – я візьму кредит, тисяч так тридцять, поставлю в конверт двадцять тисяч гривень, піду куплю собі нову сукню, а чоловікові новий костюм (давно ми не купували собі обновок), і таки підемо на це весілля.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page