– Ніно, я знаю, що ми так не домовлялися, але зараз склалися такі обставини, що ми просто не можемо не допомогти. Та й це лише на два місяці. Потерпиш? – благально питає мене чоловік.
Я махнула головою. Звичайно, що переїзду свекрів до нас я аж ніяк не рада, але зараз склалася така ситуація, що крім нас їм просто нікому допомогти.
Коли ми лише одружувалися з чоловіком, то я поставила йому умову, що ми не будемо жити з батьками – ні з його, ні з моїми. Тому після весілля ми пішли на орендовану квартиру, хоча і його, і мої батьки нас кликали до себе.
Ми обоє багато працювали, і тепер у нас є своя трикімнатна квартира. Сину нашому 18 років, в минулому році він став студентом і тепер живе в столиці, а ми з чоловіком самі.
В село до своїх батьків чоловік здебільшого їздив сам, я не дуже любила гостювати там, тому і не складала компанію чоловікові. Син наш з батьком їздив до бабусі і дідуся, а я ні. І всі до цього ставилися спокійно.
А на початку літа чоловік повернувся від батьків з новиною – вони вирішили в селі свій будинок продавати і переїжджати в місто, поближче до нас.
– Мама сказала, що вони дім свій продають і квартиру двокімнатну купують, яку відразу на нашого сина оформлять, свого єдиного внука, щоб потім менше було паперової роботи, – пояснив чоловік.
Я мала б зрадіти, але щось мене в цій ситуації таки насторожило, я просто не могла повірити, що обійдеться без пригод.
Моя інтуїція мене не підвела. Будинок свекри продали, покупці швидко знайшлися, а от квартиру ще не купили. Є один непоганий варіант, але він звільниться аж через два місяці. І тепер свекри не мають де жити, тому хочуть переїхати на два місяці до нас.
Залишити їх на вулиці ми не могли, тому мені довелося погодитися.
Приїхали до нас свекри, привезли величезний торт до чаю, онукові костюм спортивний купили і кросівки, чоловікові – вудки нові, а мені – нічого. Ну нехай. Ми повечеряли, поговорили та почали обговорювати плани на завтра.
Я навіть трохи заспокоїлася, подумала про те, що жити з ними не так важко. Але потім свекруха повернула мене на землю своєю фразою:
– Як добре, що тепер ми живемо в одній квартирі. Хоч подивимося, як ви тут уживаєтеся.
Мене прямо пересмикнуло. Настрій одразу зіпсувався, чоловікові теж ця фраза не сподобалася:
– Нормально ми вживаємось. На що дивитись? Живемо як всі, і якщо за 18 років не розбіглися, то все нормально, – кажу.
Настрій у мене і справді погіршився, бо ми ж не діти малі, нас перевіряти не треба. Приїхали на два місяці в гості – от і поводьтеся як гості, не треба командувати в чужому домі, тим більше, влаштовувати якісь перевірки.
Мій чоловік – молодець. Він помітив, що мені слова його матері не сподобалися, одразу ініціативу в свої руки взяв.
– Пожити кілька тижнів разом нам доведеться, а там уже розбіжимося на всі боки, – каже.
Свекруха підвелася, невдоволено подякувала за вечерю і пішла у бік спальні. Ми теж пішли відпочивати, адже переїзд свекрів стомив усіх. Емоцій море, переживань – ще більше.
На наступний день я пішла на роботу, а коли повернулася, то зрозуміла, що свекруха під виглядом того, що вона прибирала в моїй квартирі, змогла все добре обдивитися, заглянула в кожен куточок, бо точно назвала мені місця, де у мене вона павутину знайшла.
В холодильник вона теж заглянула, і їй не сподобалося те, що вона там побачила. Свекруха сказала, що я неправильно харчую свою родину, але вона за два місяці мене навчить усьому.
Я покликала чоловіка в нашу кімнату, і сказала йому, що вся ця затія з переїздом його батьків до нас може погано закінчитися. Характер його матері вже не зміниш, а я не збираюся в своєму домі терпіти її вибрики.
Я запропонувала чоловікові – нехай його батьки ці два місяці поживуть на оренді, я навіть готова за це платити, хоча розумію, що навіть два місяці обійдуться нам не дешево. Та заради власного спокою я на це готова.
Але чоловік мій проти, каже, що батьки образяться дуже.
– Вони квартиру на нашого сина хочуть переписати, а ти їх з нашого дому виганяєш? Не гарно все це вийде, не можна так, – каже він.
Я і сама розумію, що вийде не дуже добре, але не знаю, що мені робити? Як пережити ці два місяці, щоб остаточно не зіпсувати стосунки із свекрами?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
