Я завжди знала, що моя мама більше любить мого молодшого брата, ніж мене. Пояснювала для себе я це просто: я – дитина від першого шлюбу, мій батько кинув маму, вона на нього ображена, а я дуже схожа на свого тата.
Згодом мамі пощастило, вона вийшла заміж за чоловіка, якого дуже любила. Вітчим також добре ставився до моєї мами, у них у шлюбі і народився мій молодший брат. Різниця у віці у нас з братом 14 років.
Хоч вітчим до мене і ставився добре, але я давно зрозуміла, що мені місця в їхній сімейній ідилії мало. Тому відразу після школи я поступила в столичний університет, і відтоді я стала жити самостійним життям.
Додому приїжджала дуже рідко, бачила як мама з вітчимом “залюблюють” мого брата, але не втручалася.
Фінансово мені батьки теж не допомагали, я підробляла і сама себе утримувала, а мама пояснювала, що грошей у них немає. Звичайно, немає. Адже брату вони купували найдорожчий одяг і найсучаснішу техніку. На нього у батьків гроші завжди знаходилися без проблем.
Час минув, я виросла і всього добилася сама. Ми з чоловіком живемо доволі заможно, маємо власну квартиру, заробляємо добре. А от мій молодший брат досі себе шукає, більше трьох місяців він не затримувався на жодній роботі.
Поки вітчим працював, він утримував свого сина і його сім’ю. Але зараз і вітчим, і мама вже на пенсії, їм самим потрібна допомога. А брат наче цього не розуміє, і досі тягне з батьків всі соки.
На початку грудня у мами був день народження. Ми з чоловіком вирішили подарувати їй 10 тисяч гривень, цього б мало вистачити їй на нові чоботи і нову зимову куртку. Мама дуже зраділа, їй справді давно були потрібні обновки, пообіцяла, що ми з нею з понеділка разом підемо по магазинах і виберемо їй взуття і верхній одяг.
Але весь тиждень мама мені не телефонувала, і я запідозрила щось недобре. Приїхала я до неї в суботу, кажу, збирайся, їдемо за покупками, а вона сіла на диван і винувато дивиться на мене, каже – грошей нема, мій молодший брат приходив, вона йому їх позичила.
Я розумію, що позичила в нашому випадку – це віддала назовсім. Я дуже засмутилася і навіть образилася – і не тільки на брата, який вже геть совість втратив, але і на маму, яка не може відмовити своєму улюбленому синочку.
От що мені робити? Я впевнена, що брат мамі ці гроші не поверне! А їй треба нове зимове вбрання, яке за свою пенсію вона собі сама не купить.
Не знаю, як правильно вчинити в цій ситуації.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
