fbpx
Життєві історії
На початку березня Надія прийшла до мами і сказала, що хоче зробити в її квартирі генеральне прибирання і викинути деякі старі речі, якими мама не користується вже багато років. Що тут почалося. Надія черговий раз вислухала від мами, що вона – невдячна донька, яка зовсім не переймається маминим життям. Як можна було таке придумати – викидати з дому речі, які їй точно ще колись стануть у нагоді

Надія знову поверталася від мами розчарованою. Вона купила продукти, але мама сказала, що це не те, що їй потрібно. Спробувала прибрати у мами на кухні, але замість дякую отримала чергову порцію невдоволення, мовляв, після доньчиного прибирання вона не може у себе вдома нічого знайти.

Надія – доросла жінка, їй 45 років. 5 років тому не стало її батька, залишилася мама. Мамі зараз 73 роки, живе в квартирі одна. Надія часто відвідує маму, приносить продукти, і всі інші необхідні речі, бігає на пошту і так далі. Живе з чоловіком в окремій квартирі, але недалеко, в 30 хвилинах їзди від матері.

У Надії своя сім’я, діти, чоловік. Все в неї в житті склалося благополучно. Хороша робота, чудовий чоловік, слухняні діти, жива мама (так як багато хто залишається один, без батьків в такому віці). Здавалося б, є все, що треба для щастя. Але є одне але – мама стала дуже прикрою, щоб донька не зробила – все не так.

Надія розповідає, що доглядати за матір’ю – це її обов’язок і вона ніколи не замислювалася вчинити якось інакше. Навпаки щаслива, що мати жива, намагається підтримувати її, щоб продовжити її життя. Але з нею дуже складно.

Щоразу, приходячи до матері в будинок, намагаючись навести порядок, розкласти продукти в холодильник, вона чує купу вигуків, що підлоги вимиті не тією ганчіркою, а ковбасу вона поклала не на ту полицю. І так кожного разу.

Начебто це все дрібниці і можна було б запам’ятати, де лежить та сама ганчірка для підлоги, і запам’ятати полку, на якій повинна зберігатися ковбаса, але догодити мамі нереально. Щоразу вона знаходить купу нових протиріч, і кожного разу її бажання не збігаються.

Ось так кожного разу, єдина дочка, яка біжить після робочого дня до своєї літньої мами, повертається додому як вичавлений лимон. І кожен вечір закінчується коронною фразою літньої жінки:

– Будеш робити що хочеш і як хочеш, коли мене не стане, а поки я жива, цукорниця буде стояти тут, а ковбаса лежати тут (кожного разу місця предметів змінюються, передбачити їх неможливо).

На початку березня Надія прийшла до мами і сказала, що хоче зробити в її квартирі генеральне прибирання і викинути деякі старі речі, якими мама не користується вже багато років. Що тут почалося. Надія черговий раз вислухала від мами, що вона – невдячна донька, яка зовсім не переймається маминим життям. Як можна було таке придумати – викидати з дому речі, які їй точно ще колись стануть у нагоді.

Що це? Як допомогти Надії впорається з її складним завданням – доглядом за рідною мамою? Адже терпіння не залізне, а зірватися на матір дуже не хочеться. Але і жити так теж не хочеться.

Фото ілюстративне – realty.tut.by.

You cannot copy content of this page