Один вечір все змінив.
У Миколи було шикарне життя. Не з самого початку, звичайно. У молодості йому довелося і поголодувати, і одні макарони їсти. Джерело
Наполегливість, упертість і працьовитість – завдяки цим речам він має зараз те, що має. Багатих батьків у нього не було, зв’язків теж. Сам, всюди сам. Характер зате був чоловічий, це напевно, і допомогло. Ну і везіння, куди ж без нього.
Бізнес став потихеньку йти в гору, потім раптом зробив різкий стрибок вгору і почав розвиватися шалено швидко. У цей час головне не піддатися ажіотажу, а утримати справу, як норовливого коня, уберегти від падіння. Що Микола з легкістю і зробив.
Остаточно ставши на ноги чоловік одружився. Вибрав для ролі майбутньої дружини начебто цілковито підходящу для цієї ролі дівчину – красиву, струнку, і, начебто, розумну. Та й взагалі, сильно вибирати у нього не було часу – бізнес забирав левову його частку.
Десь через рік спільного життя, чоловік почав розуміти, що з дружиною йому стало некомфортно. Та й вона, судячи з усього, з ним не через любов. Вона любила тільки себе. Годинами фарбувалася, пропадала в спа-салонах, кожен день влаштовувала шопінг. Поки дружина не чіпала його, все було більш-менш стерпно.
Але у благовірної почали рости запити і претензії до чоловіка вона озвучувала їх все частіше і частіше. Дійшло до того, що через скандали чоловік частенько ночував на роботі.
В одну з таких ночівель в його кабінет зайшла Галя, прибиральниця – повненька жінка, заробітчанка з західної України. “Микола Олексійович, ну що ж таке, – без боязкості звернулася вона до начальника, – йдіть вже додому, відпочивайте. Скільки можна працювати. Як не подивлюсь, Ви все тут сидите “.
“Галя, а давайте вuп’ємо?” – раптом несподівано заявив Микола. “А давайте”, – погодилася прибиральниця. Начальник дістав пляшку мартіні і розлив по келихах.
Поки вони сиділи, Микола трохи краще придивився до жінки. Раніше, коли він зовсім не звертав на неї уваги, Галя здавалася йому повною, розмитою плямою. А зараз перед собою він бачив рожевощоку красуню.
Галина розповіла, що вона з невеликого села і з бідної родини. Що мусила поїхати в столицю, щоб прогодувати себе і допомогти батькам, в яких ще є четверо молодших дітей.
Чоловік і жінка, різні за статусом, сиділи за столом і розмовляли як справжні друзі. “Галя, а у тебе є мрія?” – ні з того ні з сього запитав Микола. “Так, я хочу подивитися столицю. А то вже майже рік тут працюю, а толком ніде і не була”, – не соромлячись відповіла жінка. “Вирішено, завтра ж я тебе і покатаю”, – сказав чоловік.
На ранок, Галина та Микола прокинулися на одному дивані, але між ними нічого не було. Вони так втомилися від довгих розмов, що заснули прямо на дивані.
Потім Галя пішла, їй було дуже незручно перед шефом за цю ситуацію. А Микола подзвонив дружині і сказав, щоб та збирала речі і вuміталася. Все, дістала. Благо у них був укладений шлюбний контракт.
У двері постукали. “Так-так”, – відповів Микола. У його кабінет увійшла Галя, одягнена не в звичну уніформу прибиральниці, а в елегантне плаття кавового кольору. Микола побачив зовсім іншу жінку – красиву, але головне, у Галини була душа.
Микола був практично впевнений, що це його людина. Комусь на це потрібні роки, а він зрозумів все за одну ніч. І тепер головному для нього було не втратити своє щастя.
А зараз він вперше залишить свою роботу посеред робочого дня і покатає по місту жінку своєї мрії.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
