На ювілей батька я не міг не поїхати, адже татові виповнилося 70 років, вік поважний, треба було уважити його.
Хоча я і знав, що моя поїздка закінчиться тим самим, що й завжди.
Мої батьки, і вся моя рідня вважають, що я вчинив дуже необачно, коли при розлученні свою квартиру залишив дружині.
Я вже їм багато разів пояснював, що не дружині, а дитині, але вони чути цього не хочуть, кажуть, що немає ніякої різниці, бо я в підсумку в такий важкий час позбувся житла.
І ось, за столом, знову почали неприємну для мене розмову. Усі так напосілися на мене, що я вирішив, що більше ні на які сімейні свята ходити не буду.
Ну скільки можна говорити про те, що їх взагалі не стосується? Втручаються не в свою справу і кожен вважає, що може щось мені радити і повчати.
Ще до свого одруження я їздив на заробітки, і в результаті мені вдалося купити простору трикімнатну квартиру в центрі міста, в яку я і привів свою дружину.
Прожили ми трохи більше 10-ти років і розлучилися, а квартиру цю я дружині і сину вирішив залишити.
А сам поки не маю де жити, думав пожити трохи у батьків, але щодня вислуховувати, що мене обвели навколо пальця, я не збираюся.
Я ж сам прийняв рішення – квартиру залишити синові, то ж які можуть бути питання?!
Мені зараз 42 роки, дружині 36, синові 10.
Мої батьки вважають, що я зробив неправильно, адже моя колишня дружина знайде собі нового чоловіка і той прийде на все готове, а я залишуся при своїх інтересах.
При розлученні вони мені радили розміняти квартиру, але я їх не послухав.
Коли народився мій син, я був вдячний дружині і допомагав їй у всьому.
Син підростав, а для мене моя дитина і дружина були головним сенсом життя.
Після роботи я поспішав додому, міг позайматися з дитиною, приділити увагу своїй коханій дружині.
Звичайно ж, у мене були невеликі недоліки, наприклад, я не був романтиком. Але в цілому все було добре.
Я не знаю, що сталося між нами, і хто винен, але моя дружина подала на розлучення.
Для мене це було вкрай несподівано і неприємно.
Я завжди вірив, що моїй дружині комфортно зі мною, адже я з усіх сил намагався бути хорошим чоловіком і батьком.
Так ось, я вирішив залишити дружині і дитині квартиру, а сам переїхав до своїх батьків. Я хотів, щоб мої рідні люди підтримали мене і допомогли порадою.
Але натомість батьки влаштували мені веселе життя. Вони кажуть, що я занадто добрий, і що не потрібно було залишати колишній своє житло.
Мої батьки вже літні люди, все життя вони прожили разом і їм тепер їм дуже прикро, що у мене все саме так вийшло.
Вони вважають, що моя колишня дружина не заслуговує на такий подарунок від мене, адже це вона стала ініціатором нашого розлучення.
Я багато разів намагався пояснити своїм рідним, що я вчинив по совісті, інакше просто не міг.
А що, мені потрібно було вигнати свою колишню дружину з моїм рідним сином на вулицю?
Хоча вона і розлюбила мене, але ця жінка виховує мою дитину.
Можливо, їй було нудно зі мною, не вистачало емоцій і компліментів? Адже кажуть, що в розлученні винні обоє.
Тільки ось як тепер зібрати своє життя і рухатися далі?
Про те, що я залишив свою квартиру колишній дружині і синові, я зовсім не шкодую.
Вважаю, що саме так і має робити справжній чоловік.
Дасть Бог, і для себе на квартиру я ще зароблю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.