– Ти з нею не одружишся, не пара вона тобі, – шипіла в півголоса мама Сергія, сподіваючись, що я ще сплю в своїй кімнаті і нічого не чую.
– Мамо, ти просто її не знаєш, – робив спроби заступитися за мене Сергій, але його мама навіть слухати його не хотіла.
– Синку, своє слово я сказала – якщо не кинеш цю свою Ніну, то від нас з батьком не отримаєш нічого, – сказала і пішла, грюкнувши за собою дверима.
Я вийшла з кімнати і вдала, що нічого не чула.
– Чого мама приходила? – питаю.
– Продукти нам принесла, – сказав перше, що спало йому на думку, Сергій.
Хоча на столі нічого, крім пачки печива не було, я вдала, що повірила. Не хотілося псувати стосунки з Сергієм. Я дуже його любила і хотіла за нього заміж, але він ніяк не міг наважитись зробити мені пропозицію, хоч останній рік ми вже навіть жили разом.
Тепер, нарешті, я зрозуміла в чому причина, і з острахом чекала, що ж буде далі.
Житло ми орендуємо, і це при тому, що батьки Сергія – доволі заможні люди, мають і квартири, і будинок. Та кликати нас до себе, чи тим більше щось нам дарувати вони не поспішають.
Я маю роботу і добре заробляю, але до покупки квартири мені ще дуже далеко. Батьки мої теж мені допомогти не можуть. Вони розлучені, і кожен живе своїм життям.
У батька мого нова дружина, яка мене не любить, у них є ще двоє спільних дітей, так що батькові зараз не до мене, йому треба про своїх малих дітей дбати.
При розлученні мамі моїй дісталася однокімнатна квартира, але я вже занадто доросла, щоб жити з нею. Хоча вона не проти. От і живу вже десять років сама собою.
Два роки тому я зустріла Сергія, йому також 30 років. Прекрасна людина, красивий, розумний, я в нього з першого погляду закохалася, коли ще навіть не уявляла, що він з такої заможної родини, тому що мені справді був цікавий він, а не його статки.
Ми створили фірму, і ось рік вона вже розвивається. Я плачу за оренду квартири, він усіма силами та можливостями розкручує бізнес.
У його батьків чотирикімнатна квартира, в якій вони живуть. Я там жодного разу не була, бо мене не запрошують, але з розповідей Сергія я зрозуміла, що там все дуже шикарно обставлено.
Є в них ще одна нова квартира, яка зараз просто пустує. Я так розумію, вони її для сина придбали, але не поспішають дарувати йому цю нерухомість, очевидно через мене, бо я їм не сподобалася.
У них будинок за містом теж є. Великий, з гарним ремонтом, навіть сауна там є і великий фруктовий сад навколо. В будинку не живе ніхто, свекри його як дачу для відпочинку сприймають.
Спочатку я думала, що з цього всього нам щось та й перепаде, але відколи я почула цю розмову майбутньої свекрухи з Сергієм, в якій вона чітко сказала, що якщо він залишиться зі мною, то нічого не отримає, то я вже не знала, чого чекати, не виключала навіть і того, що Сергій піде від мене.
Кілька днів Сергій і справді ходив дуже задуманий і чимось стурбований, а потім сказав, що нам треба поговорити.
Мені душа похолола, бо я відразу подумала, що він таки вирішив відмовитися від наших стосунків, щоб отримати від батьків спадщину.
– Ніно, ти вийдеш за мене заміж? – запитав.
– Так… Але твоя мама…
– А що моя мама? Не їй з тобою жити, а мені.
– Але ж ти нічого не отримаєш.
– А мені нічого і не треба. У мене є найголовніше – це ти, – усміхнувся Сергій.
На наш розпис свекруха не прийшла. Як і обіцяла, вона перестала з нами спілкуватися.
Коли я зрозуміла, що чекаю дитину, лікарі сказали, що син буде, я стала більше розуміти свою свекруху – вона точно бажає своєму сину щастя, і мені треба довести, що зі мною Сергій щасливий.
Свекруху я набрала першою.
– Мамо, нам від вас нічого не треба, просто хотіла вам повідомити, що ви скоро бабусею станете. Тепер у нас буде справжня родина.
На хрестини онука свекруха прийшла, та такий подарунок приготувала, що всіх нас просто ошелешила – свою нову квартиру вона записала на нашого сина.
З часом стосунки з свекрухою у нас налагодилися настільки, що я з нею раджуся у всіх важливих справах, бо вважаю, що так правильно. Вона тоді причетність до родини відчуває.
В ту квартиру ми жити не пішли, вона досі зачинена стоїть. Ми з чоловіком самі придбали житло, і дуже цим пишаємося. А ще, це дуже скріпило нашу родину, так шо я свекрусі навіть вдячна за її пильність, яку вона проявила спочатку, не прийнявши мене.
Тепер у мене є все, що треба – і чоловік, і син, а головне – у нас є родина.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
