Моя сім’я ніколи не була заможною, ми з чоловіком вже звикли до того, що живемо від зарплати до зарплати і в постійних боргах.
Хтось скаже – сама винна, адже зараз люди їздять на заробітки і якось викручуються.
Але їхати за кордон я не могла наважитися, і чоловіка не пускала, для мене це було принципово, адже я вважаю, що сім’я має бути разом.
Одружилися ми з чоловіком молодими, мені було 20 років, а Степану 22.
Згодом у нас народився син, і я пішла в декрет, працював один чоловік.
Ми з ним з одного села, нам дали в придане старий будинок моєї бабусі, і на цьому закінчилася допомога від батьків, а далі – ми все самі.
Нам було дуже важко, але ми намагалися дати сину все необхідне, хоча і розуміли, що він потребував значно більше.
Зараз йому 18 років, він своїми силами поступив в університет на державну форму навчання, ще й стипендію отримує.
У мого чоловіка є рідна сестра Ольга. Вона теж має сина, на 5 років старшого від нашого.
Ольга вже багато років на заробітках в Італії, і ні в чому ніколи не відмовляла своєму сину, у племінника завжди було все, про що він лише міг мріяти.
І Ольга часто мене картала за те, що я про свою дитину не думаю, бо якби я дбала про майбутнє сина, то все кинула б, і поїхала б до неї в Італію.
Минули роки, Ольга і справді забезпечила свого сина і квартирою, і машиною Вищу освіту вона теж хотіла йому дати, але Віталій не довчився, його відрахували ще на третьому курсі.
Тепер племінник сидить вдома і чекає на черговий транш з Італії.
Я б не втручалася в їхні справи, якби не недавній випадок.
В середині лютого у мене був ювілей, 40 років. Сестра чоловіка якраз була в цей час в Україні, тому прийшла мене привітати.
Приїхав і мій син-студент. Він вчиться і підробляє паралельно, тому купив мені великий букет квітів, і в конверт поставив тисячу гривень.
Ольга як це побачила, так вже до кінця вечора заспокоїтись не могла, вона вважає мене поганою матір’ю.
Мовляв, я сину своєму нічого не дала, та ще й подарунків від нього хочу.
Натомість зовиця не забула себе похвалити, яка вона молодець – сина свого усім забезпечила і нічого від нього не чекає.
Вона пішла, а я залишилася з якимось осадом.
Невже я і справді така погана мама?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.