Я народилася і виросла в селі, тут і зараз живе майже вся моя родина. Тут мої батьки і друзі, тут і дітей ми з чоловіком своїх ростимо.

З Богданом ми живемо окремо від батьків, маємо невеличку хатину. Звісно, вихвалятися, як кажуть люди, зовсім нічим, але свій дах над головою, робота, син і донечка чудові. Що ще потрібно для щасливого життя?

Є тут у мене подружка найкраща, Оксана, моя однокласниця колишня.

З Оксаною ми дружимо, як кажуть, зі шкільної парти, дуже багато чого разом пройшли: і хорошого, і не дуже.

Ми з нею завжди дружили, ходили одна до одної в гості, а потім і сім’ями підтримували гарні стосунки. Ми часто спілкувалися, зустрічалися на свята, декілька разів їздили на море, загалом, нас поєднувало багато чого.

Вийшли ми заміж з різницею в три роки, але, на жаль, у Оксани довго не було дітей, хоча у нас з чоловіком їх уже двоє: донечка і син.

А минулого року у неї з’явилася донечка і, звісно, за куму вона взяла мене, так, як багато років мені про це говорила, а ще взяла свою двоюрідну сестру, як другу пару хрещених батьків.

Я була щаслива за неї, адже розуміла, як довго вона цього чекала і через що пройшла.

А от двоюрідна сестра Оксани з міста, вони в квартирі живуть, мають свій бізнес, досить таки заможні люди. Я ніого не бачила поганого в тому, лише згодом зрозуміла, що буде все не так просто для мене.

На хрестини я купила для похресниці крижму і гарненький костюмчик для немовляти у церкву.

Мені все це обійшлося півтори тисячі гривень, це великі гроші для мене, та от, напевно, ніхто не розуміє того.

А двоюрідна сестра Оксани, Мар’яна, подарувала золотий хрестик з ланцюжком, таж одяг для дівчинки на хрещення і крижму.

Яке ж було моє здивування, коли Оксана і одяг взяла від сестри, і крижму, і. зрозуміло, хрестик з ланцюжком, а своїх речей я й не побачила на дитині. Мені так образливо було, якби вона взяла.

Тоді я не подала вигляду, що мені образливо за це. А Мар’яна тільки всім і розказувала, що вона купила для похресниці своєї і запитувала чи гарний одяг.

Усі вихваляли і її і одяг і яка вона буде чудова хрещена мама, що мені аж незручно було.
Я лише й чекала того часу, коли всі порозходяться додому.

Після тих хрестин у мене такий камінь на душі залишився, що й не передати, адже в центрі уваги була донька Оксани і Мар’яна, а мене наче й не було поряд, наче я не хрещена, як вона.

А цього року на Різдво Оксана запросила мене з кумом і другу пару хрещених батьків, у якій саме Мар’яна.

То та таких подарунків понавозила, що вся родина не відходила від них, всі сиділи, тішилися, розпаковували. А я подарувала зимовий комбінезон, перед тим у Оксани запитала, чи підійде такий, вона погодилася, я майже 2 тисячі гривень віддала за нього.

Та на нього й уваги ніхто не звернув, так і стояв в куточку в кімнаті в пакеті, поки ми всі додому не розійшлися.

Усі родичі сиділи біля іграшок, які купила Мар’яна: там і лялька, яка розмовляє, і розвиваючий килимок, і стільчик красивий для годування. Загалом цілий скарб.

Наша родина всі з села, люди прості, заможних немає, то Мар’яна вихваляється вже і себе вихваляє з усіх сторін, наче спеціально ще робить, щоб і мене затінити.

А мені так прикро, адже я дуже стараюся, постійно сиджу з донькою Оксани, ходжу до неї, бо близько живемо. Сестра її лише на свята приїжджає і строє з себе царицю велику.

Та Оксана так бігає біля неї, що й мене вже не помічає, наче я просто ніщо.

Прикро мені, що стала кумою, хоча так говорити не можна, бо я хрестила дитя.

Але Оксана мене взагалі не цінує і не бачить старання мої, якби я не старалася.

Скоро в похресниці буде день народження, в лютому їй рік. Оксана вже каже, що готується до свята і запросить з міста куму. А я вже не знаю, що мені вигадати, щоб туди не йти. Та чи можна так зробити хрещеній мамі?

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.