fbpx
Життєві історії
Минулого місяця я подзвонила своїй сестрі в Португалію, вона на заробітках там. Я просила Катерину, щоб вона приїхала доглядати за мамою, бо я втомилася дуже. Сестра сказала, що не приїде, їй треба гроші, просила, щоб я знайшла будинок для людей похилого віку, вона сама оплатить все

Зараз я доглядаю доглядаю свою маму, поки моя сестра в Португалії заробляє для себе хороші гроші.

Так, в Катерини є чоловік, троє дітей, їй потрібні гроші, адже сім’я велика, я це, звісно, добре розумію. Але хіба можна так, всю відповідальність за маму звалити на мене, наче я одна дитина у неї.

Коли чоловік сестри залишився без роботи і, єдине, що йому пропонували, роботу охоронцем в магазині за 7 тисяч гривень, Катерина зрозуміла, що так більше жити не можна. Вони дітей не прогодують, потрібно щось міняти в житті, робити це швидко та ефективно.

Сестра поїхала в Португалію. А її чоловік Іван залишився сам, з дітьми ледве встигає, хоча на роботу не ходить, сидить вдома, та роботи у нього і так вистачає. Але воно й зрозуміло, він чоловік, а дітей троє. Самого дружина залишила на господарстві, а воно у них чимале.

А потім занедужала мама, у неї проблеми. Довго була в стаціонарі, а потім фахівці сказали, щоб забрати її додому, але саму вже не залишати, мамі потрібен догляд. Порадили не залишати її одну, а комусь завжди потрібно бути біля неї.

Звичайно, що у мами більше нікого, крім мене з сестрою немає, тому поки Катерина заробляла гроші за кордоном, я забрала маму з села, з її малої хатини, до себе в місто в однокімнатну квартиру.

Катерина дуже дякувала мені за розуміння, казала, що приїде скоро і забере маму до себе.

Пів року мама жила у мене, тоді сестра приїхала вперше. Навезла всякого добра і одягу мамі, так танцювала біля неї, стільки добрих слів говорила. Катерина сказала, що має ще поїхати, бо за домовленістю, ще має 2 місяці відробити, щоб з нею повністю розрахувалися.

Згодом Катерина поїхала, а я залишилася з мамою знову сама.

Минуло ще пів року. Весь час я просила Катю приїхати, забрати трохи маму до себе. Мені 40 років, я досі не заміжня, та й часу на своє життя немає, з роботи відразу біжу додому маму годувати, знаю, що мене весь день чекає, бо сама нічого зробити не може. Моє останніми руками вже так швидко минає, а я теж хочу влаштувати своє особисте життя.

Останнього разу, як я дзвонила сестрі в Португалію, Катерина мені сказала, що приїхати і доглядати за мамою вона не може, бо дітям гроші потрібні, вони ще молоді, їх потрібно на ноги ставити, це для неї важливіше. Сказала, щоб я знайшла мамі будинок для людей похилого віку, вона навіть погодилася сама оплачувати її перебування там.

Але хіба можна так з мамою вчинити, коли в неї дві доньки є? Я не знаю, як мені бути далі? Що робити? Я вже втомилася за мамою доглядати, а що якщо це затягнеться на довгі роки? У мене не залишається часу для себе, а я теж хочу мати нормальне життя. І маму мені шкода щиро, та й соромно мені її таку долю шукати. Не знаю що зробити, щоб якось полегшити своє життя?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page