Через два дні після Різдва, Ольга пізно ввечері повернулася додому, роботи було дуже багато, адже перед святами в торгівельних центрах багато людей, всі метушяться, щось вибирають і купують.
Вже 5 років вона працює прибиральницею в супермаркеті. Так склалося життя, що після навчання вона вийшла заміж, одне за одним народилося в них трійко дітей. Кращої мами ніж Ольга, я напевно не знала, вона така турботлива і відповідальна, що просто глянути любо. Чоловік її гарно заробляв, на все необхідне в сім’ї вистачало, а вона сиділа вдома: то один декрет, потім інший, потім третій.
Так склалося, що вона довго сиділа вдома, хоча між дітками різниця чимала, але Ольга ще й, коли діти ходили в молодші класи, вона ще вдома сиділа, щоб допомогти їм в навчанні. А коли діти стали трохи самостійними, повиростали вже, Ольга вирішила вийти на роботу, щоб і копійку заробити якусь, та й між людьми побути, адже вдома в усіх свої справи, інтереси, а вона багато часу проводить вдома сама.
Та, хоча Ольга мала хорошу освіту бухгалтера, знайти хорошу роботу вже було не так легко, вірніше нереально для неї. Адже бухгалтером вона давно не працювала, багато років сиділа вдома з дітьми, та й на таку роботу хочуть брати молодих та перспективних, а не жінок без стажу, яким вже давно за 40. Місяць минув, другий – ніхто на роботу не брав, куди вже тільки жінка на співбесіду не ходила. А потім в супермаркет, який знаходився близько біля їх будинку, потрібна була прибиральниця, зарплата непогана, як для жінки після декрету.
Ольга довго вагалася, адже самій було не зручно мити підлогу. Що скажуть рідні та друзі, а потім прийняла рішення, знайшла для себе плюси: робота близько, зручний графік, в будь-який день можна залишитися вдома, їй дуже зручно, адже троє дітей. І вже 5 років, як Ольга миє підлогу там. Всі про це знають, звиклися всі, та й жінка сама вже звикла, нічого поганого в тому не бачить.
А ось після Різдва пізно повернулася з роботи, адже багато роботи було, та й з колективом годину посиділи. Ольга якраз отримала премію в 500 гривень і вирішила купити гостинці для чоловіка та діток.
Втомлена, але щаслива повернулася додому. Зайшла тихенько, спокійно поставила сумки на підлогу і стала класти одяг в шафу. Хотіла вже зайти на кухню, та почула розмову чоловіка з старшою донькою.
– Тату, нам з української мови домашнє завдання дали. Потрібно написати твір про роботу своїх батьків. Я напише про тебе, ти ж у нас лікар, тебе всі поважають. Про маму я писати не буду, вона ж прибиральниця звичайна. Соромно трохи.
Світланка і далі ще щось говорила, та Ольга нічого не чула. Образливим було те, що її чоловік нічого доньці не сказав, не пояснив нічого, не сказав, що не правильно це, не по-людськи якось.
Ольга мовчки пройшла на кухню, поставила пакунок з гостинцями на столі, а сама взялася готувати вечерю. Від святкового настрою і радості й не залишилося сліду. Як так? За що?
Чоловік та діти радісно щебетали, розповідали про щось. Звичайний вечір, все, як завжди. Ольга так багато років вважала свою сім’ю щасливою. Та чи щаслива вона? Ольга не розуміє, що могла зробити не так, щоб рідні люди так ставилися до неї.
Фото ілюстративне.
