Я не знаю, чи це у всіх людей в моєму віці з’являються такі думки, адже не знаю, як люди живуть в шлюбі, які вже багато років разом.
Невже можна жити в шлюбі без любові?
Так вийшло, що через три роки нашого шлюбу мій чоловік знайшов собі іншу і пішов до неї, просто в один день зруйнувавши нашу сім’ю.
То, напевно, був найскладніший період в моєму житті, важко навіть описати, що тоді було в мене на душі.
Дітей у нас з Дмитром тоді не було, тому я просто залишилася одна, розчарувалася в усьому.
Після того, як ми з Дмитром розлучилися, я ще два роки жила просто одна, була зовсім самотньою людиною.
А потім Дмитро, несподівано, повернувся до мене. Вибачався, казав, що помилився по молодості, помилку свою усвідомив і сказав, що кращої за мене у світі немає.
Наче владналося все, у нас народилася донечка.
Я намагалася тримати лад в домі, смачно готувати, хоча й теж ходила на роботу, мріяла про щасливу сім’ю.
Ці всі роки, а ми разом у шлюбі прожили 14 років разом, Дмитро був наче й турботливим чоловіком. Але ніби, як байдужим до мене.
Я не можу нічого сказати недоброго про наш шлюб, адже не знаю, як живуть інші сімейні пари нашого віку, які багато років вже разом, але я намагалася зробити все, щоб зміцнити наш шлюб.
Але в нашій сім’ї останні роки немає розуміння, кожен живе по-своєму, у кожного свої інтереси, у кожного свій бюджет, часто ми живемо окремо, потім знову разом.
Якби чоловік знайшов іншу, він би повідомив про це, але він живе, як і раніше.
Іноді мене все влаштовує, я задоволена нашим сімейним життям, чоловік буває уважним до мене, ми разом їздимо відпочивати, а іноді розумію, що моє сімейне життя щасливим назвати не можна.
Але зараз я втомилася емоційно, навіть не знаю, чи варто боротися за цей шлюб, хоча не хочу залишатися одна, адже я немолода людина і хтозна чи знайду ще своє жіноче щастя, та й часи зараз складні.
Можливо, так живуть усі люди, які багато років в шлюбі і варто триматися того, що маю?
Що ви мені порадите, чи варто берегти такий шлюб?
Фото ілюстративне.
