Минуло 15 років з тих пір, як я закінчила школу.
Навчалася я в двох школах: з 1-го по 9-й клас в сільській школі і 10-11 класи в міській. На зустрічі однокласників була лише один раз, в найперший рік після закінчення, коли вчилася на першому курсі. Більше не ходжу. У мене є пара шкільних подруг, з ними періодично спілкуюся і без зустрічей однокласників. З рештою і під час навчання спілкувалася дуже поверхнево, а зараз мені зовсім немає до них діла. За матеріалами
Тим більше зараз у всіх є соціальні мережі, можна зайти і подивитися хто скільки дітей наpoдив і куди з’їздив у відпустку. З учителями бачитися теж не хочу. Вчителі сільської школи обіцяли мені сумнівне майбутнє, так як я прогулювала уроки домоводства, а предметом за вибором для підсумкових іспитів в 9-му класі у мене був предмет з гуманітарних наук, в той час, як «світила» вибирали фізику.
Звичайно, можна зараз приїхати, «понтануться», але я думаю, що вони і так прекрасно знають, як складається моє життя.
А єдина зустріч, на якій я була, пройшла в дусі «а ось я». Всі, перебиваючи один одного, розповідали в яких престижних місцях вчаться, один хлопець приїхав на машині і демонстративно весь вечір крутив на пальцях ключі. Підсумком зустрічі стало те, що всі знатно напuлися і пішли в нічний клуб.
Пізніше основною темою зустрічей стало обговорення хто коли одружився, скільки дітей наpoдили, скільки купив квартир і машин (це вже з розповідей шкільних подруг, так як я більше не ходила на зустрічі).
Плюс стало «модним» приходити на такі збіговиська зі своїми чоловіками і дружинами, що я зовсім не розумію. Щось на зразок привести з собою доказ. Традиція напuтися і піти в клуб залишилася. У мене теж є чоловік, квартира, машина. Але немає бажання мірятися нажитим з іншими, потім напuватися і кудись тягнутися в ночі.
