От останнім часом я вже просто дуже дивуюся власній мамі, у неї з’явився новий та головний пунктик в житті, якого раніше ніколи я за нею не помічала: найбільше мама не хоче стати недоброю свекрухою.
Вона весь час думає, що скажуть про неї інші люди, невістка, батьки невістки, її свати, й усі інші родичі.
– Я хочу дуже хороших відносин з сином та невісткою своєю. Це вибір мого Анатолія, ми повинні його поважати та приймати. Ольга – не найгірший варіант, який міг би бути, сама розумієш добре. Освіта у неї хороша є, працює, вихована, – любить частенько повторювати мені мама, вона дійсно поважає мене.
“Ми” – це моя ненька про себе й про мене говорить. Тобто, я теж повинна поважати та з легкістю приймати вибір мого старшого брата за те, що Ольга з вищою освітою, поводить себе тихо та працює, ще й мою маму своєю мамою називає.
І не лише приймати її, але й всіляко забезпечувати маминій невістці комфортні умови проживання, ціною, навіть, свого дискомфорту: а то, бачте, дуже образиться Олічка, скаже, що свекруха з зовицею мріють її з Анатолієм розлучити й лише те роблять, що чекають цього дня.
Моєму старшому братові Анатолієві зараз вже 28 років, мені 23, я інститут якраз закінчую.
Одружився Анатолій з Ольгою 2 роки тому. Невістка наша з невеличкого містечка, свого житла в столиці немає.
До заміжжя Ольга орендувала з подругою однокімнатну квартиру, а після заміжжя вона прийшла жити до нас, таке було бажання Анатолія.
– Мамо, ми тут поживемо поки з вами? – ніби запитав брат, входячи вже з речами Ольги в мамину квартиру, – Будемо жити тут, а гроші відкладатимемо на власне житло. Місце ж є у нас.
Місце є. У мами в одноосібної власності є хороша трикімнатна квартира. І, звісно, наша мама не була проти:
– А як їм інакше своє сімейне гніздо отримати, якщо у них не буде підтримки ніякої зараз? Якщо платитимуть щомісяця за оренду квартири, то на своє власне житло вони ніколи не назбирають гроші і нічого не відкладуть. Та й що батьки Інни скажуть? У мене є трикімнатна квартира, а діти орендують собі житло?
І почалася у нас відтоді дуже цікаве життя.
Спочатку ця Ольга начебто навіть намагалася по господарству щось робити вдома, мамі допомагати хоч якось: посуд трохи мила, готувати та прибирати бралася.
Але, не зрозуміло чому, як на мене, тут же підбігала наша мама та починала невістку вмовляти:
– Ой, відпочила б ти трішки після роботи, Олюсю, мені не важко зробити щось вдома. Я сама впораюся, або донечка моя прийде зробить це, допоможе мені.
– Мамо, – вимовляла потім я її, – що значить потім донечка прийде і зробить? Чому Ользі потрібно відпочити, а мені ні? Я навчаюся, працюю ще. Вона тут живе собі спокійно на всьому готовому, нічого з нею не станеться, якщо передпокій вимиє чи вечерю приготує для всіх. Врешті-решт вона зобов’язана сама свого чоловіка годувати.
– Ти ж нічого не розумієш, – стояла на своєму мама і слухати навіть не хотіла мене. – Вона в чужих людях, зі свекрухою живе. Думаєш солодко це? Скаже потім ще усім, мовляв, свекруха й зовиця чоловіка недобрі люди. Та й Анатолій наш наш що скаже? Що ми його дружину експлуатуємо? Не хочеш, дай я сама зроблю, не потрібно мені нічого допомагати.
Ну роби, думаю. Раз тобі це так важливо, що невістка скаже чи подумає, роби
Але, що головне, що й сама Ольга вже поступово звикла, вже й не бралася до роботи. Прийшла з роботи сама, або Анатолій, взуття брудне поставила в чистому коридорі, поїла, з-за столу встала і навіть не озирнулася, відразу до себе в кімнату пішла.
А що озиратися? Вона ж ніби як “в чужих людей” живе, гостя вона, тому за неї роботу зробить матір чоловіка. Зараз свекруха підніметься, підбіжить та й зробить все, що потрібно і посуд помиє після всіх, у неї ж часу вільного багато, та й сама вона береться за все.
Добре, що я вдома зрідка бувала: робота й навчання майже весь час забирали у мене, я не мала бажання дивитися на те все.
Але й мене справи сімейні стосувалися безпосередньо. Брат з дружиною збирали гроші. Відкладали кожну копійку.
– Молодці вони, так розумно все розраховують самі, – хвалила мама Анатолія з його дружиною, – Ольга у нас така дбайлива, копієчки зайвої не витратить. Так вони скоро зовсім на своє житло назбирають і матимуть над головою вже власний дах.
Так, молодець Ольга. Отримає гроші і в кишеню її складає. А за комуналку заплатить мама чоловіка. Одяг є? Чудово, можна теж не витрачатися. І навіть на їжу не вигадувати нічого. Навіщо? Свекруха ж сама в магазин пішла, сама купила, сама зварила, сама посуд помила.
Лише одна проблема була: кількість людей, які їдять в будинку збільшилася, а кількість здобувачів – скоротилося, тому як Анатолій тепер зарплату віддавав не мамі, залишаючи собі на проїзд і на свої потреби, а дружині.
Так, на проїзд та харчування поза домом Анатолій теж собі залишав. Але решта йшла в скарбничку “на власне житло”.
Приблизно через місяців 7, забираючи з поштової скриньки платіжки за комуналку, я побачила, що мама за минулий місяць плату не внесла. Тепер треба було заплатити в два рази більше.
– Що робити, навіть не знаю, – говорила мама мені, в квартирі в той момент ми були з нею одні, – грошей мені не вистачає. І в цьому місяці не вистачить теж. На харчування йде багато коштів, продукти зараз дорогі. Ти грошима можеш мені допомогти? Можливо, виручиш мене?
– Мамо, – відповідаю, – виручу, зарплату отримала. Стипендію собі залишу, як завжди, трохи від зарплати, решта віддам. Але дивись, нам не вистачає, а ти у Ольги і Анатолія навіть копійки не попросиш ніколи. Можливо, вони все ж будуть вносити свою частку на комуналку та харчування? Їх же двоє.
– Ти не розумієш нічого, дитино? – зробила мама здивований вигляд і вже зовсім по-іншому подивилася на мене. – Так вони могли і на орендованій квартирі жити. Якщо вони будуть нам гроші віддавати, що там у них з накопиченнями буде? Скаже потім Ольга своїм родичам, що свекруха всі гроші в них забирала. Ти дай, я тобі поверну обов’язково, ти ж знаєш мене.
Перші пару місяців мама дійсно повертала мені гроші. Частину з них я не брала: мій внесок на моє проживання і харчування. А потім мама поступово стала “забувати”.
Один раз я нагадала і почула у відповідь:
– А я одна повинна утримувати всіх? Ти живеш? Живеш. Світло та воду споживаєш? За стіл сідаєш з усіма також?
– Сідаю, – погодилася я, – їм. Але і брат з дружиною їдять теж, ще й набагато більше, живуть і всім користуються. Я розумію, що тобі одній утримувати всіх складно, але я тут до чого? Вони на квартиру збирають, а де мої накопичення? Чому б вже тоді не скидатися всім разом?
– З свекрухою пощастило, – сказала Ольга, проходячи повз, адже в цей раз вона вдома була, – так зовиця жадібна попалася! Ну я так і думала, що не в усьому і завжди везти має!
– Ну навіщо ти так! – образилася на мене мама. Що тепер про тебе Ольга та її рідня подумає.
– А мені байдуже, – кажу, – що вона про мене подумає. Але годувати її та брата, поки вони збирають на квартиру я не наймалася. Віддавати буду четверту частину за комуналку, харчуватися буду окремо від усіх. Крапка. І так, я не буду намагатися здобути славу чудової зовицею, мені все одно, що про мене подумають і скажуть твої свати.
Я дійсно стала купувати собі продукти окремо віддаючи мамі четверту частину за комунальні послуги, як і обіцяла.
Через що Ольга стала безпосередньо сміятися. Сиджу у себе в кімнаті, до іспиту готуюся і чую, як на питання мами про те, чи вдома я, Ольга відповідає весело:
– Вдома. В кімнаті у себе сидить. Делікатеси їсть!
І мама моя посміхається разом з нею, що дуже образливо мені.
Через місяць я з’їхала на орендовану квартиру з хлопцем. Живемо, навіть відкладати гроші у нас виходить. На що накопичуємо? На своє житло.
Мій молодий чоловік приїжджий, а мені ніхто не надасть таких шикарних можливостей, як Ользіі. Я ж дочка, годі й думати, що скажу і що подумаю.
Мама? Мама поставилася до мого переїзду погано:
– Це що, я тепер всю комуналку одна платити буду? Ти розумієш, звідки у мене стільки грошей? Брата й Ольгу не чіпай, їм свою квартиру купувати треба.
Телефон я поклала, нічого нового я не почую. Тільки підозрюю, що Анатолій з дружиною з таких райських умов з’їжджати не збираються нікуди. Вони ще довго будуть жити за мамин рахунок, а я залишилася недоброю для всіх.
Чому мама так ставиться о мене? Чи можу я ще щось змінити?
Фото ілюстративне.
