Після багатьох років старань, нарешті здійснилася наша з чоловіком мрія – ми закінчили свій заміський будинок і переїхали в нього.
З чоловіком у шлюбі ми прожили майже 30 років, і весь цей час хотіли мати дім за містом.
Будинок вийшов дуже хороший, великий, і житимемо ми в ньому самі.
У нас є син, але він вже кілька років живе за кордоном, поїхав туди вчитися, і вирішив залишитися.
Я сподівалася, що зможу забрати до нас мою маму, якій зараз 80 років.
Мама давно живе сама, вона ще непогано самотужки справляється з усім, але я розумію, що час бере своє, і рано чи пізно їй буде потрібна моя допомога.
Справа в тому, що все життя моя мама нам дуже допомагала.
Коли я вийшла заміж, вона залишила нам з чоловіком свою трикімнатну квартиру, а сама переїхала в село в будинок своїх батьків.
Коли ми почали будувати будинок, мама дозволила нам продати цю квартиру, а виручені гроші ми потратили на будівництво.
Коли нам не вистачало грошей на ремонт, мама продала земельну ділянку, яка була у неї у власності.
Та й всі свої заощадження вона віддавала нам, щоб ми могли швидше здійснити свою мрію.
Я думала, що коли ми побудуємо з чоловіком будинок, то в наш будинок ми заберемо її до себе.
Але мій чоловік взагалі не хоче, щоб моя мама жила з нами.
Він вважає, що про це треба було говорити наперед, а не зараз ставити його перед фактом.
Я просто в розпачі. Я не знаю, як переконати свого чоловіка.
Справа в тому, що мама живе дуже далеко від нашого нового будинку і мені дуже незручно до неї їздити і допомагати їй.
До того ж мама справді нам дуже сильно допомагала грошима під час будівництва будинку.
Чоловік каже, що ми б і без її грошей впоралися.
Можливо і так. Але з маминою допомогою ми вселилися в будинок значно швидше.
Невже вона не заслуговує того, щоб жити в нашому домі після цього?
Моя мама дуже любить квіти і вона сподівалася, що зможе у нас посадити свої улюблені квіти на клумбі.
Я просто не знаю, що мені робити. Моя мама постійно стежить за собою, часто купається, від неї немає ніякого неприємного запаху.
Я знаю, що моя мама дуже сильно засмутиться, коли я їй скажу про те, що ми не можемо забрати її в собі.
Я такого від свого чоловіка не очікувала.
Я дуже сподіваюся, що чоловік мене зрозуміє і нарешті прийме правильне рішення – дозволить моїй мамі жити з нами.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
