fbpx
Життєві історії
Ми з чоловіком купили земельну ділянку біля моїх батьків по-сусідству і побудували там хату. А коли тата з мамою не стало, сестра моя стала просити, щоб ми хабу їх не продавали, а тимчасово здавати в оренду

Ми з чоловіком купили земельну ділянку біля моїх батьків по-сусідству і побудували там хату. Сестра моя Людмила вийшла заміж і поїхала жити до свого чоловіка, в місто, в його двокімнатну квартиру.

Роки минали, у сестри вже виросло двоє дітей: син та донька. Син закінчує навчання у виші, а донька вже вийшла заміж, чоловік у неї з міста, у нього трикімнатна квартира і моя сестра не могла натішитися тим, як пощастило її доньці з чоловіком.

У нас з чоловіком одна донечка, вона вийшла заміж, живе в місті, взяла квартиру в кредит з чоловіком, а ми з батьком їй допомагаємо.

Коли не стало наших батьків, залишилася їх хата, але сестра просила не продавати, а на літо здавати в оренду, адже ми живемо близько біля міста і зараз всі хочуть провести літо в селі, подалі від люду. Я погодилася, ми з чоловіком доглядали город та іноді ладнали щось в хаті.

Та нещодавно донька моєї сестри, Світлана, повернулася до мами з дитиною, вона розлучилася зі своїм чоловіком, і стала жити в одній квартирі зі своєю мамою та братом з дружиною.

Світлана не могла добре жити під одним дахом зі своїм братом і його дружиною, вони постійно сперечалися. І одного дня мені Людмила сказала, що хотіла б, щоб поки її донька пожила в будинку бабусі, сестра доглядатиме малюка, поки Світлана буде на роботі. Я погодилася, не хотіла відмовляти рідним людям.

Згодом Людмила посперечалася з донькою і поїхала в місто, а Світлана стала приводити свого синочка мені, адже їй потрібно було йти на роботу. Так було день, два, потім тиждень. Світлана обіцяла, що придумає щось, але нічого зовсім не мінялося. Згодом син її сам до нас прибігав ще зранку і просив снідати, адже був голодним.

Мені це стало набридати звісно, адже я витрачала час на чужу дитину, виконувала роль няньки, годувала його, адже племінниця ніколи нам й хлібини не принесла.

А одного разу наближався день народження синочка Світлани, ми вже з чоловіком подарунок купили, чекали, що нас запросять, але нас ніхто не покликав. Натомість, я бачила через паркан, приїхала Людмила з сином та невісткою, всі гарно там веселилися. А потім всі поїхали в місто.

Про мене ніхто й не згадав, навіть не подякували. Наступного дня подзвонила сестра, сказала, щоб я шукала квартирантів, а потім видно буде, хто житиме в хаті. А я сказала, що вже виставила хату на продаж, вже й покупці знайшлися. Не хочу, щоб родина знову користувалася моєю добротою.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page