fbpx

Ми почали жити в будинку, який дістався мені від тітки. Якось на нашому подвір’ї з’явилася свекруха. З виразу її обличчя було зрозуміло, що щось сталося. Гроші з продажу квартири вона віддала Максиму, якусь частину вони потратили на знімне житло і солодке життя, а решту – чоловік забрав і зник з іншою жінкою, значно молодшою за мою свекруху. Тепер вона просила, щоб ми поселили її у себе

Після весілля ми пішли жити в квартиру до свекрухи.  Одружилися ми три роки тому. Моїй свекрусі тоді було 48 років, моєму чоловікові 28.

– Ви живіть, а я потім на сина дарчу зроблю, – сказала свекруха. Справа в тому, що в неї в житті теж почався романтичний період, вона закохалася в чоловіка, на десять років молодшого за себе.

Ми спокійно жили, свекруха до нас майже не навідувалася, вона все каталася по подорожах з своїм бойфрендом. Нам здавалася дивною така її поведінка, але ми вирішили не втручатися.

За цей час у нас народилася дитина і ми повністю були зайняті своїми клопотами.

І ось, одного разу, свекруха приходить до нас і заявляє, що вони з Максимом вирішили продати свої квартири і купити власний спільний будинок. Нас теж туди обіцяли взяти, але поки-що ми мали терміново з’їхати з цієї квартири. Куди – свекруха не сказала.

Моєму чоловікові відразу не сподобалася ця ідея, тому він спробував зупинити її:

-Мамо, йому 38 років, подумай, він забере гроші і залишить тебе без нічого. Куди ти повернешся?

Свекруха відмовлялася вірити у подібні версії:

– Чому б просто не підтримати мене? Навіщо мені палки в колеса вставляти і гидоти говорити! – свекруха кипіла праведним гнівом. – Ця квартира моя, згідно із законом, тому я маю право робити з нею все, що мені заманеться. Я з покупцями вже домовилася.

І справді, все було по закону. Свекруха була господинею нерухомості. Але справа була навіть не в тому, куди ми підемо з дитиною, а в тому, куди повернеться мама чоловіка, якщо молодий коханець кине її.

Читайте також: Цього разу у справу вмішалася свекруха. Вона вимагала, щоб я зробила все так, як хоче її донька, моя зовиця. – Інакше, ноги твоєї в моєму домі не буде, – кричала вона

Та, здається, свекруха була настільки затьмарена коханням, що не бачила справжнього сенсу справи. Вона вирішила, що ми для неї вороги, які проти її особистого щастя.

На збори у нас було два дні. Ми швидко зібрали валізи і почали судорожно дзвонити по всіх оголошеннях про здачу квартир.

Нарешті ми зняли квартиру. Мій декрет якраз закінчувався, тому я відразу почала працювати. Ми з чоловіком відкладали кожну копійку, мріючи про власне житло.

Свекруха ще так і не купила будинок. Сказала, що Максим шукає вдалий варіант. Ми з чоловіком добре розуміли, до чого це все котиться.

Ми ж мріяли взяти квартиру в кредит. Але нічого брати не довелося. Не стало моєї тітки, яка жила в сусідній області. Власних дітей у неї не було, тому вона вирішила все своє майно заповісти мені.

Моя мама наполягала, щоб ми з чоловіком їхали туди жити.

– Донечко, не думай, переїжджай, – радила мама, – там обласний центр, там перспектив більше, ніж у нас в містечку. Та й якщо щось трапиться, будинок, отриманий в спадок, твій чоловік не зможе розділити, а якщо перетвориш спадок в гроші, то куплена нерухомість буде вважатися спільним майном.

Я не хотіла вірити, у мамині «коли що», мій шлюб здавався мені міцним. А ось про перспективи в обласному центрі я задумалася. І ми переїхали.

З тих грошей, що ми збирали на квартиру, ми зробили ремонт в будинку. Наше життя в новому місці почало налагоджуватися. Сина ми прилаштували в садочок, а самі пішли на роботу.

Якось на нашому подвір’ї з’явилася свекруха. З виразу її обличчя було зрозуміло, що щось сталося.

– Максим забрав всі гроші і зник, – ридала свекруха, сидячи у нас на кухні.

Для нас це був цілком очікуваний підсумок. Гроші з продажу квартири вона віддала Максиму, якусь частину вони потратили на знімне житло і солодке життя, а решту – чоловік забрав і зник з іншою жінкою, значно молодшою за мою свекруху.

Зрозуміло, що свекруха прийшла до нас, бо їй просто нема де жити. Чоловік відразу пожалів свою маму:

– Але ж, кохана, в нашому будинку вистачить місця і для неї. Ми ж не маємо морального права залишити її на вулиці.

Та цього разу невблаганною виявилася я:

– Оце вже ні, – відповіла я, – вона колись мала повне право виставити тебе, мене, свого онука зі своєї квартири. Але ж ми її попереджали! А тепер, яке вона має моральне право, вішати на нас свої проблеми.

Добре виходить, свекруха профукала свою власність, розтринькала гроші, жила розкішним життям, а тепер заявилася в сім’ю сина, якого колись без жалю виставила на вулицю.

Та я ще добре пам’ятаю, як моя дитина тижнями їла макарони з олією, бо на іншу їжу нам не вистачало грошей, а я ночами виконувала курсові та дипломні роботи на замовлення!

Зрозумівши, що я її не збираюся шкодувати, свекруха била на жалість сина.

– Синку, ти повинен мені допомогти, я ж без роботи, за які гроші я житло зніму? – звернулася до чоловіка свекруха. Ти маєш залишити цю безсердечну жінку, яка виганяє твою рідну маму на вулицю.

Чоловік вирішив мені пригрозити:

– Я з тобою розлучуся, якщо ти не допоможеш моїй мамі – сказав він мені.

– Чудово, – кажу йому, і вказую їм обом на вихід. – Не забудь залишити ключі.

Спочатку я думала, що чоловік не посміє піти за своєю мамою, залишивши мене з дитиною. Але він пішов і ми розійшлися. Це був той випадок, про який мене розсудливо попереджала моя мама.

Через місяць мій колишній чоловік прийшов проситися назад, очевидно їм не було де жити. Сказав, що мама знайшла собі чергового кавалера і поки-що поживе у нього.

– Приймеш мене назад? – благально просив чоловік.

В той вечір я впустила його переночувати, наш син дуже скучив за батьком. Але, що робити далі, я не знаю. Приймати назад чи ні? У них сімейка весела, хто знає, що ще може трапитися.

Передрук заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page