fbpx

Ми домовилися, що бабуся переїжджає до нас, а свій будинок в селі вона переписує на мого чоловіка. В чоловіка є ще молодший брат, і як тільки щось не так, бабуся каже, що залишить спадщину йому. Там місце хороше, недалеко від міста, річка близько, город великий. В майбутньому ми б хотіли там збудувати для нас будинок

У мого чоловіка є бабуся, до недавнього часу вона жила в селі, а нещодавно переселилася до нас. В чоловіка є ще молодший брат, але брати до себе бабусю він відмовився, мовляв, вони з дружиною живуть у двокімнатній квартирі, а у нас три кімнати.

Угода була такою – бабуся переїжджає до нас, а свій будинок в селі вона переписує на мого чоловіка. В принципі, її будинок нас не дуже цікавить, там місце хороше, недалеко від міста (всього 15 кілометрів), річка близько, город великий. Там ми в майбутньому хотіли б збудувати для нас будинок.

Переїхала Олеся Онуфріївна до нас ще минулої осені. Всю зиму ми зимували добре, а коли настала весна, вона вирішила, що город садити таки треба. В результаті ми всі поїхали на кілька днів в село, щоб посадити город. Ми пробували бабусю відговорити від цієї ідеї, так вона відразу каже, що перепише свій будинок на молодшого брата мого чоловіка, і той від роботи відмовлятися не стане.

Город ми посадили, а тепер нова проблема – щовихідних ми маємо туди їздити, щоб зібрати урожай. От в суботу Олеся Онуфріївна захотіла зварити борщу, тому попросила мого чоловіка, щоб він поїхав в село, привіз свіжих бурячків. Я кажу, мовляв, нам дешевше буде в магазині купити. А вона нам – в магазині таких немає. І знову та сама пісенька – відпишу все молодшому внукові.

В побуті з нею теж не просто. Ми зробили ремонт в кухні і туди купили новий посуд, вона почала говорити, що навіщо, коли її набори є. Я прекрасно розумію, що вони дорогі були на той час і хороші. Але зараз зовсім інший час і це просто вже не виглядає так, як виглядало на кухні раніше. Дістала свої старі рушники, хоча є нові і там же їх розвісила.

Зараз, може цілий день бути в кімнаті, але коли я або чоловік вийдемо щось робити, обов’язково їй треба набрати воду, помити кухоль, щось викинути. І вона цим заважає, тому що ти хочеш з полиці щось взяти, але ні, вона миє щось, і ти стоїш і чекаєш.

Що робити не знаю, адже розумію, що далі буде тільки гірше. Намагалася і зайвий раз промовчати, і з кімнати не виходити, поки вона на кухні, але нічого не допомагає. Все частіше ми чуємо від неї фразу, що вона все відпише іншому онукові. Що робити в цій ситуації, адже ми стараємося з усіх сил.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page