Коли я була зовсім юною, один друг мого тата, дуже літній і дуже розумний професор-пcихiатр запитав, куди я буду поступати. Я відповіла, що на філософський факультет. І цей мудрий чоловік сказав:
– Знаєш, дівчинка, я єврей. І я тобі розповім, чому єврейського хлопчика вчать грати на скрипці. Звичайно, добре, коли він вміє грати на роялі. На віолончелі. Або ось на арфі. Це чудово. Але, коли починалися погрoми, виселення та вiйни, хлопчик брав свою скрипочку під пахву. І їхав, плив, біг і дерся з нею. Вставав і падав. Джерело
Читайте також:НАДЗВИЧАЙНО МУДРА ПРИТЧА ПРО ГОЛОВНЕ ДЖЕРЕЛО ПРОБЛЕМ ЛЮДИНИ
А потім, в добрий час, він знову грав на своїй скрипці і мав свій шматок хліба.
Так ось: рояль, арфа або ось громіздкий тромбон – це освіта. Професія. А скрипочка – це ремесло, яке буде тебе годувати. Де б ти не був, і що б не трапилося. Тому, крім освіти, треба мати ремесло. Практичні, так би мовити, навички. Свою скрипочку. На якій треба віртуозно грати. Краще за всіх. І вона тебе прогодує і підтримає в найважчі часи.
