З першого ж нашого знайомства з свекрухою стало зрозуміло, що під одним дахом ми жити не зможемо. Я їй відразу не сподобалася, бо відмовилася їй прислуговувати. І не тільки їй – свекруха вважала, що коли я прийду до неї жити, я повинна робити тільки те, що вона скаже.

– Прання, прибирання, готування – все на тобі, – заявила свекруха. Май на увазі – у Кирила – молодшого брата мого чоловіка, будеш прибирати, коли його не буде вдома. Підйом у нас в 6-00 ранку, після 22-00 – повна тиша, – з солодкою усмішкою перераховувала Ольга Петрівна, немов би знущалася з мене. Це ж наша перша зустріч, а вона вже розписала моє життя на кілька років вперед.

Від цього всього мені стало смішно – потрапити в безкоштовні і безправні домробітниці, я ніколи не мріяла, тому, звичайно, відмовилася. І зразу стала негідною партією для старшого сина Ольги Петрівни.

– Знаєте що, дівчино, я більше ніколи не хочу Вас бачити на порозі мого дому! – сказала мені майбутня свекруха на прощання в той день.

Я все зрозуміла. Ми зняли кімнату і почали жити разом. На той час ми вже обоє мали роботу. Ми і досі зараз живемо в цій орендованій квартирі, у нас є однорічна донечка, яку чоловік дуже любить. Чого не скажеш про свекруху. Вона до нас взагалі не заходить, телефонує чоловікові два рази в місяць – в день його авансу і в день зарплати. Інші дні ми її не цікавимо, бо вона має молодшого сина.

Моєму чоловікові зараз – 30, його молодшому брату Кирилу – 27. Кирило теж одружений, у нього піврічна дитина. І живуть вони усі дружно з свекрухою в її будинку. Дружина Кирила – Віра, виявилася дуже скромною дівчиною, тому підійшла моїй свекрусі. І тепер в їхній родині командує свекруха.

Читайте також: Ми почали жити в будинку, який дістався мені від тітки. Якось на нашому подвір’ї з’явилася свекруха. З виразу її обличчя було зрозуміло, що щось сталося. Гроші з продажу квартири вона віддала Максиму, якусь частину вони потратили на знімне житло і солодке життя, а решту – чоловік забрав і зник з іншою жінкою, значно молодшою за мою свекруху. Тепер вона просила, щоб ми поселили її у себе

На їх фоні, ми з чоловіком – «неправильні», так вважає Ольга Петрівна: в рот їй не заглядаємо, кожне слово не ловимо; гроші їй щомісяця не приносимо, навіть посміли дитину назвати ім’ям, яке самі вибрали.

А нещодавно свекруха нас всіх ошелешила – вирішила при житті спадщину між дітьми розділити, щоб було по справедливості. Ми здивувалися, адже вона ще зовсім молода – скоро 60 виповниться.

Вона попросила, щоб ми приїхали до неї. Її спадщина – будинок на окраїні міста, в якому всі вони зараз живуть, і дача. І що вона там зібралася ділити, ми не розуміли.

Та, знаючи свою свекруху, я розуміла, що затіяла все це вона не з проста. Тому я спочатку взагалі не хотіла їхати. Та чоловік наполіг – йому було цікаво, що знову придумала його мати.

Невістка запросила нас до столу, пригостила нас чаєм, забрала нашу дочку і зникла в кімнаті. Ольга Петрівна, сидячи за столом, як цариця, озвучила свою волю:

Виявляється, ми з чоловіком повинні виплатити його молодшому брату Кирилу половину вартості будинку, в якому вони зараз живуть. Можна в розстрочку, на 10 років. А за ці гроші він буде виплачувати собі квартиру.

– Потім я відразу оформлю будинок на вас, сама переїду на дачу, а Кирило з Вірою звідси з’їдуть, і у Вас буде свій власний будинок! – натхненно оголосила Ольга Петрівна.

Звичайно, ми не прийняли щедру пропозицію свекрухи, тому, посварившись, ми поїхали додому. Сварилася не я, а чоловік. Він поцікавився у своєї матері, чи вона його вважає повним ідіотом.

– Мамо, а що заважає нам взяти в іпотеку однокімнатну квартиру на ті ж 10 років? Ти не подумала?

– Ти вважаєш, що твоя власна мати хоче тебе обдурити? Ти в своєму розумі? Так як ти взагалі можеш так думати? – у відповідь розсердилася свекруха і вигнала нас. – Ідіть! Бачити вас не хочу.

Що насправді сталося, мені розповіла Віра. З народженням дитини, вона відмовилася прислуговувати свекрусі, як це робила раніше, і вони почали лаятися. Але, так як Кирило – улюблена дитина, вигнати його з нахабною дружиною і дитиною на вулицю, Ольга Петрівна не змогла. Зате вона могла допомогти їм з іпотекою, давши на перший внесок і придумавши, хто буде платити щомісячні платежі протягом 10 років. І цими дурнями повинні були стати ми з чоловіком.

А ще, Віра сказала, що свекруха бреше і нічого вона нам потім не віддасть.

Чоловік сильно розлютився на свою матір, каже, що знати більше її не хоче. Ось він, «справедливий» розподіл спадщини. Ми молоді,самі собі на все заробимо. А танцювати біля свекрухи уже ніхто не хоче – ні невістки, ні сини.

Передрук заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.