Мої свекри – успішні бізнесмени, у них свій великий продуктовий магазин, поруч пристроєне невеличке кафе, де постійно чимало відвідувачів. Гроші є завжди у них, не бідують. Дітей виростили, вивчили, одружили, у них своя трикімнатна квартира, дача є, автомобілі дорогі, за кордон завжди відпочивати їздять. Загалом, забезпечені добре, і, як спочатку здавалося, дуже щедрі і люблячі своїх дітей однаково.

Але у житті все, на жаль, не так все добре, як здається на перший погляд. У мого чоловіка є молодша сестра, улюблениця батьків, напевно, тому що молодша, а мій чоловік завжди був за няньку та доглядальницю їй. Він з образою розповідав, що на секцію карате його навіть не записували, хоч він про це все дитинство мріяв, доводилося сидіти після школи з сестрою, незважаючи на те, що сам був ще маленьким хлопчиком. Батьки тільки відкрили свій бізнес, тому на няню грошей тоді не було, догляд за сестрою ліг на плечі братові. А коли чоловік вже підріс, то допомагав батькам у бізнесі, тягав ящики і робив іншу підсобну роботу в той час, коли маленьку сестру всі доглядали та шкодували, як могли.

Так, гарну освіту вони оплатили своєму синові, тут не посперечатися. А ось доньці – неповну середню. Вона завередувала на другому курсі, що їй нецікаво, і батьки змирилися з втратою грошей за її навчання. Та вона навіть працювати ніде не стала, влітку підробляла в кафе мами і тата, і, звичайно ж – за гроші, а не так як син наймитував так просто, за «дякую». Батьки їй ще сказали, начебто жартома:

– Якщо тебе, таку примхливу та ледачу заміж хтось і візьме, то доведеться за тебе велике придане йому віддавати, щоб наречений не втік від тебе ще у перший рік подружнього життя!

Але перший одружився їхній син зі зі мною. Питання де ми будемо жити тоді у нас не стояло. Ми жили у моєї мами – вона хороша людина, у зятя з тещею прекрасні відносини, і вона з нами не відчувала себе самотньою, навпаки, раділа, що діти поруч з нею щодня та відчувала себе потрібною комусь, вона постійно нам допомагала. Через рік я дізналася, що чекаю дитину, а в цей час вже щосили готувалася до весілля сестра мого чоловіка. Там такий був переполох у батьків з тим весіллям, що й не розказати! Не те, що з нашим. Ми своє весілля відзначали у них в кафе за скромним столом, лише в колі найближчих родичів. Правда, тоді нікому складатися грошима не довелося, свекри самі все зробили, за свій кошт. А тут доччине весілля – бенкет на весь світ в дорогому ресторані, який вони оплатили теж повністю.

Що характерно: на весіллі батьками чоловіка був подарований ключ від нової квартири для молодих! Навіть для нас це було сюрпризом. Вони доньці купили квартиру! Мій чоловік не те, що позаздрив, але відчув себе якимось зовсім їм не потрібним. Як потім сказала свекруха:

– Ну ви ж не скаржитеся, живете у тещі, вам навіщо?

Але поки я чекала дитину, то моя мама стала приходити додому трішечки збентежена. Ми швидко дізналися причину такого її стану. Вона закохалася, самотній чоловік запропонував їй руку і серце, а їм жити разом ніде, адже наречений на орендованій квартирі живе. Тоді і дозрів план: швидко взяти кредит та звільнити мамі її житло.

Розповіли ми про це свекрам. Вони оцінили нашу ідею і сказали – чим можуть, тим допоможуть з великою радістю. Підшукали квартиру, але там потрібен був перший внесок: така вимога була у банку. І тут ми звернулися до батьків чоловіка. Але вони відразу сказали:

– Ой, та ви що, всі наші заощадження пішли на весілля дочки і її квартиру, щось ви дуже поспішили, могли б почекати ще рік, зараз все не так просто, як колись. Загалом, дали нам зрозуміти – крутіться самі і викручуйтеся як хочете. На перший внесок ми позичили де могли: і у друзів, і у рідні, у колег, і навіть мій старенький дідусь свої невеликі накопичення з села нам передав моєю хрещеною мамою. Таким чином ми взяли в кредит квартиру. Батьки чоловіка не дали взагалі ні копійки.

Переїхали в квартиру, коли вже у нас з’явилася дитина. Свекри приїхали тільки на виписку дитини. До себе додому в гості ми їх принципово не кличемо, це не я чоловіка про це прошу, він сам не хоче їх бачити, дуже ображений.

В принципі, працюючи на двох роботах, чоловік за п’ять місяців роздав майже всім борги. Дідусь мій не просить гроші назад, каже, що це подарунок від нього, хоча ми все одно йому хочемо повернути його накопичення. Але свекри ніби не розуміють, чому у нас до них таке ставлення і просять привести до них онука, дивуються і ображаються, що не приходимо до них з дитям. Ну і нехай собі ображаються! Я вважаю, що праві ми: не треба було обіцяти, що вони нам допоможуть. Дочці своїй готову квартиру подарували відразу, щоб молоді мали де жити, а нам і з внеском не допомогли. Чи не отримають вони онука, ось так!

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.