fbpx
Життєві історії
Мої батьки в селі все життя прожили з татовою мамою, і всі були щасливі. А коли я запропонувала свекрусі з’їхатися їй з її мамою, чоловіковою бабусею, щоб віддати нам квартиру, вони обидві відмовилися. Отакі бувають родичі

Я завжди мріяла, що потоваришую з мамою чоловіка. Але з самого першого дня відносини зі свекрухою були натягнуті, але зараз дійшли до такої межі, що я вже просто не можу з нею спілкуватися. А все через квартиру.

Свекруха живе одна в двокімнатній квартирі, а її мама, бабуся мого чоловіка, теж живе одна в такій же квартирі. Ми з чоловіком і двома дітьми тулимся в однокімнатній, яку ще до мого заміжжя мені купили мої батьки. Тобто, квартира моя. Коли ще були вдвох з чоловіком, якось терпіли це, сподівалися, що свекруха запропонує варіант розширення нашого житла, коли народиться дитина.

Але у нас вже двоє дітей, а мама чоловіка, навіть не думає, що щось робити. Коли чоловік запропонував їй забрати до себе бабусю, а нам віддати її квартиру, свекруха відповіла категоричною відмовою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватися до мами, яка з кожним днем стає все більш прикрішою.

Свекруха сказала, що якщо ми хочемо велику квартиру, то можемо продати свою квартиру і бабусину, купити трикімнатну, і забрати її до себе.

Мені такий варіант не підходить з двох причин: я не хочу продавати свою квартиру, бо тоді вона стане спільною, і ще я не хочу жити разом з бабусею чоловіка, терпіти її капризи і доглядати за нею, коли у неї є дочка . Я так і сказала свекрусі, але вона тільки засміялася, відповіла: «Тоді доведеться чекати, бабусі не стане і квартира буде ваша».

Вона так спокійно це говорила, що мені навіть ніяково було. Такий спосіб покращення житлових умов чесно кажучи не дуже приємний для розуміння.

Але чому їм не жити разом? Це ж мати і дочка! Що за дивні люди. Мої батьки в селі все життя прожили з татовою мамою (пройшов лише рік, як її не стало). Всяке було, але мої батьки ніколи не кривдили мою бабусю, вона теж багато допомагала по господарству, мені досі сумно від того, що її вже немає.

Мене вразило, що свекруха сказала нам з чоловіком, що коли вона вже не зможе сама жити, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо здавати. Я вважаю це просто нахабством, так чоловікові і сказала. Навіщо вона мені тоді буде потрібна, коли не зможе сама себе обслуговувати? Значить, зараз свекруха буде жити собі на втіху, а тоді беріть її і доглядайте.

Боюся, що колись так і буде, тому як чоловік її не кине ні за яких умов. До речі, бабуся теж не бажає жити ні з нами, ні зі свекрухою.

Я чоловікові вже казала, що якби не наші маленькі діти, я б все кинула і поїхала за кордон заробляти на квартиру. Мої батьки мені нічим допомогти не можуть, свекрусі лише 54 роки, і вона не збирається поступатися житлом. Бабусі 75, дай Бог їй здоров’я, з своєю донькою вона жити не хоче.

Але і нам з двома дітьми в однокімнатній квартирі не солодко. Як вийти з цієї ситуації не зрозуміло. Ось такі ще родичі бувають!

Фото ілюстративне – seldon.news.

You cannot copy content of this page
facebook