Моїм батькам по 68 років, люди нібито ще не дуже старі, але останнім часом з ними почало відбуватися щось неймовірне. Батьки живуть у трикімнатній квартирі, яку вони повністю заклали непотрібними речами. Ніколи не думала, що мої батьки розумні інтелігентні люди на старість так захламлять квартиру, що і пройти буде складно.
Вони принципово не викидають навіть поламані речі, складаючи все на балконі, може коли-небудь це стане в нагоді. Квартира перетворилася в склад непотрібних речей.
Приходячи до них, застаю тата за черговий лагодженням якогось мотлоху, мама вже поштопала і підлатала весь одяг, в цьому і ходить, мені вже сусідів і знайомих соромно. Я купую їм одяг, але коли приходжу, бачу маму в старому халаті, а на моє запитання вона відповідає: «Цей ще в доброму стані, а новий нехай поки полежить».
Я вже вирішила, що у них якісь відхилення і записалася до психолога. Вона довго розпитувала про їхнє колишнє життя, не потребували вони постійно, вистачало їм грошей. Так все у них було нормально, жили, як усі, навіть краще, адже обоє працювали на керівних посадах і отримували хорошу зарплату.
У нас з чоловіком теж є все необхідне для нормального життя – квартира, машина, робота. Тоді психолог сказала, що швидше за все це вікове і багато людей похилого віку бояться, що не зможуть собі прогодувати або одягнути, коли зовсім постаріють. Але ж вони не одні, є ще я?
Нашій донечці 20 років, вона вже два роки не відвідує бабусю з дідусем, хоча раніше дуже їх любила і все канікули проводила тільки з ними. Коли я її прошу поїхати хоча б на кілька хвилин, щоб порадувати їх, вона каже, що їй там важко морально, і що це не ті бабуся і дідусь, що були раніше. Зараз мені вже і самій не віриться, що ці люди колись були іншими, що я довіряла їм свою дитину, вони їздили з нею і на морі, і на дачу.
В січні я купила їм путівки в санаторій, а сама пішла до них прибирати. Викинула без перебільшення камаз сміття. А коли батьки повернулися в чисту і прибрану квартиру, звинуватили мене у тому, що я практично їх обікрала. Я купила їм багато чого нового, але це не допомогло, вони і далі на мене ображаються.
Минув місяць і квартира знову вщент заповнена непотрібними речами. Мама кілька разів сходила в гості до родичів і забрала у них все, що давно потрібно було викинути.
Від цього у мене геть опускаються руки. Я не знаю, що мені з цим робити. Чоловік запропонував продати їхню трійку і купити їм однокімнатну квартиру, мовляв, якщо у них буде менше місця, то й непотріб не буде де складати. А за виручені гроші можна буде купити нашій доньці однокімнатну квартиру.
Не знаю, може і справді так зробити? Бо ситуація вже виходить з під контролю.
Чому так сталося, що я упустила?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
