fbpx

Моя тітка Олена дуже догоджає своїй невістці, бо має єдиного сина. Вона вже немолода, їй важко сидіти з дитиною, водити на гуртки і готувати їсти. Невістка постійно ж бурчить, незадоволена вічно. Я прошу тітку Олену не допомагати дружині сина, бо вона невдячна, а тітка тихо каже, що так не може, бо онучка її любить

Я уже, напевно, всім про це розповіла і тобі теж хочу розказати, поділитися, якщо можна це сказати, ти здивуєшся, можливо, скоріш за все, вирішили ми з чоловіком, добре порадившись, ще одну квартиру собі купити, – поділилася зі мною своїми планами подруга Мирослава. – Так ми вічно в тих кредитах сидимо, звичайно. Але, поки сили і можливості є у мене з чоловіком на сьогоднішній день, чому б і не придбати ще одну нерухомість на майбутнє, правда ж? Тим більше, зараз, в третій раз, все повинно пройти взагалі без проблем, ми вже звикли щомісяця виплачувати чималу суму в банк, пристосувалися до такого життя. Має вийти зараз взагалі так, що ми в одній квартирі будемо жити, другу здавати в оренду квартирантам, і цими грошима виплачувати кредит в банк за свою третю квартиру, тим паче, що ми купуємо її невелику. Добре буде, наче непогано ми спланували все. У підсумку всього цього квартира дістанеться нам років через десять майже даремно, а це дуже добре.

– Ти знаєш, я думаю, що це таки непогана ідея, я б сказала, звісно, що навіть дуже хороша, якщо вдало все прорахувати, дивлячись на твої можливості. Молодці ви, беріть, звичайно, якщо маєте таку змогу зараз, адже потім її може не бути. Квартира, звісно, зайвою ніколи не буде, а тим паче на старості років. Тим більше, для вас – адже ви батьки і двох синів маєте. Вони у вас вже немаленькі, скоро захочуть жити окремо від вас, мати свій власний дах над головою, а потім одружаться і дружин своїх туди приведуть, – сказала я схвально своїй подрузі, щоб підбадьорити її.

– Ну ні! Ось вже чого точно не стану робити, ми з чоловіком проти такого обоє – це роздавати квартири синам, ми з чоловіком вже зараз це твердо вирішили, і нас ніхто не переконає в протилежному, щоб квартири дітям віддати. Була б у мене дочка – ну, інша справа тоді, звісно. А хлопці – нехай самі заробляють на себе і свої сім’ї на життя, як виростуть. Взагалі не бачу сенсу особливо вкладатися в синів, якщо чесно. Виховуємо їх для чужих жінок, від яких подяки не буде ніколи, що ти їм не дай. Одні непорозуміння якісь постійно до свекрух. Я вже стільки цих нехороших історій наслухалася від своїх знайомих та родичок.

– Вибач, що я запитую, але хотілося б дійсно поцікавитися, що там ти почула від них.

– А те, що мати чоловіка завжди чомусь для всіх погана, ніколи нікому не може догодити, як би не старалася для всіх, на відміну від матусі рідної. До неї постійно мільйон претензій усяких. Приходить – погано, не приходить – погано. З дитиною допомагає не так, годує не тим, дзвонить часто, ходить, дихає, взагалі існує, так постійно і з усіма.

Деякі невістки взагалі говорять, мовляв, моя мати чоловіка – жінка непогана, але я її бачити не хочу зайвий раз. Загалом, що не роби, хорошою не будеш ти ніколи для дружини свого сина. І сподіватися на те, що невістка буде на старості років допомагати мені – нерозумно зовсім. Вкладатися в дочок можна – в їх сім’ї, в відносини з ними, у онуків від них. А дорослий син – це зовсім інша історія. Надії на синів ніякої, і я вже в цьому 100 разів переконалася.

– Хм. Ну а що тоді робити тим жінкам, у яких немає дочок, одні сини?

– Що що! На себе сподіватися лише на старості років, іншого варіанту немає, я не бачу його, забезпечувати потрібно самій собі гідне життя і більше ні на кого, ось що. Любити себе потрібно, стежити за здоров’ям, не бігати за онуками щоразу, не нервувати, більше відпочивати і збирати гроші собі на хорошу і достойну старість. Нерухомість прикупити для здачі, як варіант – що, власне, ми з чоловіком і робимо зараз, ми заздалегідь продумали все. Сподіваюся, гроші від здачі квартир допоможуть в старості більше, ніж сини та їх дружини.

– Я розумію, чому ти так думаєш, але мені здається, що це палиця з двома кінцями. Спочатку матері чоловіків «люблять себе», не хочуть допомагати і поменше бігають з онуками, а потім цілком закономірно дружини їх синів відповідають тим же самим і їм, адже ніякого добра від них не бачать.

Може, краще все ж з самого початку вибудувати хороші відносини з дружиною свого сина, прийняти її в сім’ю, як рідну людину? Вкластися в ці відносини емоціями, допомогою, грошима, не скупитися для своїх дітей та онуків?

– Я тобі хочу лише одне сказати, ось маю нещодавній приклад. Ось у мене рідна тітка так само міркує, як ти мені зараз говориш, вона постійно так тільки й відносилася до своїх дітей. Мовляв, потрібно вивернутися навиворіт, але відносини з дружиною сина хороші налагодити.

Налагоджує-налагоджує п’ять років вже, і все без толку, ніякого результату крім її лише одних старань. Син у неї єдиний, і більше нікого немає з найрідніших людей. Моя тітка Олена до них в сім’ю не лізе, ні за що не критикує, подарунки їм дарує недешеві щоразу, за будь-якої вдалої нагоди, а зараз ще і з онукою сидить. Безкоштовно і безкорисливо – адже дружині сина ж треба працювати, а тітка Олена на пенсії, їй не складно кожен день забирати дитину з садка і в дома з нею сидіти, коли та недобре себе почуває, в місяць по три тижні.

І ти думаєш, дружина сина, її невістка вдячна, спасибі говорить? Так як би не так. Постійно сердита, вічно незадоволена, навіть говорить рідко з нею, вже лише завдання їй задає лише. Яке там дякую? Чим більше тітка моя Олена догодити намагається, тим тільки гірше відносини, ось правда.

– Я думаю, що то просто їй з невісткою не пощастило. Не всі ж такі жінки, різні люди бувають.

– А я тобі хочу сказати, що зараз всі такі. Сто відсотків. Ну і навіщо постійно танцювати перед дружинами своїх синів за якусь міфічну можливість того, що вона буде допомагати в старості? По-перше, мало, як там життя складеться у дітей і вони розлучитися можуть, в старості і дружина у сина може бути інша. А молодій жінці стара мати чоловіка дуже потрібна? По-друге, у дружини сина свої батьки є, її рідні тато й мама, яким допомагати треба. Я от постійно своїй тітці кажу – краще б ти нянею працювала у чужих людей і відкладала гроші для себе на старість. Вона каже – зате внучка мене любить. Чи надовго? Мати їй швиденько може провести потрібну бесіду, і внучка буде ставитися до бабусі так само, як мама.

Я більше не знала, що сказати своїй подрузі, бо вона не права. Я так вважаю! Це моя думка, потрібно жити так, щоб усім було добре і завжди щиро прийняти чужу людину в сім’ю, як свою рідну, якщо її привів в родину твій син! Чи вона таки має рацію, коли навіть не сподівається на майбутніх невісток і допомоги від них не чекає?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page