Біля мене сусіди поїхали за кордон, а в свою квартиру пустили жити переселенців з Миколаєва.
Там молода сім’я з двома дітками, люди непогані, мені шкода було їх.
Спочатку я їм допомагала, чим могла, та й сусіди також підключилися. Ми з першого дня позносили їм усі необхідні речі, купували продукти.
Через місяць вони влаштували старшого сина в школу, а молодшого в садочок. Справи трішки налагодилися. Чоловік знайшов роботу, дружина – невеличкий підробіток. Враховуючи те, що сусідка за квартиру за проживання у них грошей не бере, сім’я вже знайшла підробітки, то життя їх трохи налагодилося.
Ми весь час багато з ними спілкувалися, намагалися підтримувати в усьому, але зараз ситуація трохи змінилася. І я вже хотіла б попросити допомоги у вас дієвою порадою, яка мені дуже потрібна.
Спрова в тому, що сусіди, як і раніше забігають до нас, то на каву, то на чай і можуть після того сидіти у нас пів дня, а то й до пізнього вечора.
У мене багато своїх справ, адже у мене теж двоє дітей. Мені потрібно прати, прибирати, готувати, та й позайматися з дітьми. Я хочу й по телефону поговорити, фільм якийсь подивитися, та й відпочити просто зі своєю сім’єю.
Але сусіди у нас постійно. А в суботу і в неділю вони обоє вихідні і люблять свій вільний час проводити в нас.
Мені так важко з частими гостями, адже мені потрібно годувати всіх: насипаю їсти своїм дітям, мушу і насипати дітям сусідів, бо вони сидять у нас. Я ж сама теж хочу їсти з чоловіком, ми сідаємо їсти і сусіди сидять, додому йти не збираються, тому я годую і їх. Дуже часто мені потрібно готувати на дві сім’ї і мені це так важко, щиро кажучи, мене це все просто дуже втомило.
Я вже мовчу про ціни на продукти, мені не шкода, але мені потрібно пів дня бути на кухні, щоб готувати, а потім ще й прибирати після цих гостей, адже що за столом, що в кімнатах після чотирьох дітей скрізь бруд і все розкидане.
Сусіди люди хороші, дякують нам за все, кажуть, що ми тепер стали їх родиною, рідніші за рідних людей і що вони до кінця життя будуть нам вдячні. Я розумію, але втомилася дуже.
Іноді сусідка присилає до нас своїх дітей за чимось, а вони залишаються гратися, я ж не вижену їх. І знову я годую їх цілий день. Я ж не можу насипати їсти лише своїм дітям, а ті заглядатимуть, мені шкода їх.
Загалом мені шкода сусідів, розумію, що в них тут нікого крім нас немає. Але я дуже втомилася, хочу бути більше зі своїми рідними, проводити більше часу з сім’єю.
Як тут бути в моїй ситуації? Як правильно зробити?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Нещодавно батько мені подзвонив. Він робить це рідко, тому я здивувався. Він сказав, що в них з мамою пенсія мізерна, а в мене зарплата 16 тисяч гривень, їм зараз важко живеться, тому я маю допомагати батькам і щомісяця надсилати їм 4 тисячі гривень. Я промовчав і став думати, як я маю це дружині сказати
- На своє весілля я запросила з села найкращу подругу свого дитинства. Мар’яна приїхала щасливою, я думала вона радітиме за мене. Але лише після весілля мені мама розповіла, що вона зробила в церкві
- Мою подругу Катерину залишив чоловік, просто до іншої пішов. Катя взяла дітей і до батьків в село поїхала. Андрій аж помолодшав, хоча йому вже 46 років було. Він одружився вдруге, у нього з’явилася дитина і стали вони жити щасливо. А коли 3 роки минуло, став щовечора телефонувати Катерині
- Нещодавно я дізналася, що чоловік знайшов іншу, зустрічається з нею давно. Степан не виправдовувався, а спокійно про все розказав. Ми живемо в його квартирі, йти мені нікуди, лише залишається їхати з дитиною до батьків в маленьке село. Але і там все складно
- Коли ми з Ольгою розлучилися, я був дуже щасливий, радів, сподівався, що знайду собі кращу. Та дні за днями минали і я зрозумів, що втратив дуже хорошу людину. Я знав де працює Ольга, коли вона повертається з роботи і одного вечора став її чекати