fbpx
Життєві історії
Моя подруга в Італії на заробітках вже 11 років, Тетяна не заміжня, дітей в неї немає. Весь час вона допомагала розлученій сестрі з двома дітьми, бо тій дуже важко жилося. Тетяна батькам передавала євро водіями бусиків то на хлів, то на паркан, то на газ до хати, то на криницю. А на це Різдво повернулася додому, думала вже залишитися в Україні, але її чекав справжній сюрприз

Хочу розповісти вам історію своєї подруги, адже ситуація непроста, мені і шкода її і хочеться допомогти порадою, але як зарадити в цій ситуації і чи можна щось змінити я навіть не знаю.

Моя подруга Тетяна цілих 11 років працювала в Італії.

Тетяна поїхала туди не від доброго життя: чоловік знайшов собі іншу жінку, дітей в них не було, батьки були ще молоді, самі з усім справлялися і могли дати раду в усьому.

Залишившись на той час зовсім одна, Тетяна довго не могла знайти собі роботу, жити з батьками за їх рахунок не хотіла, тому поїхала працювати за кордон у пошуках кращих заробітків і кращого життя.

Тетяна мала ще рідну сестру, вона була молодшою за неї, звати її Олеся.

Олеся теж розлучилася з чоловіком, свого часу, мала двійко діток і з ними повернулася жити до мами і тата наших.

Сестра моєї подруги Тетяни постійно скаржилася на своє життя, щодня телефонувала сестрі, просила допомогти, бо не може знайти роботи і з двома дітьми їй дуже непросто.

Тетяна часто передавала жінками і водіями бусиків в село різні смаколики подарунки, сестрі купувала гарний одяг.

Коли Тетяна сама приїжджала в село, Олеся так гарно щебетала біля неї, накривала гарний стіл, натішитися не могла сестрою, не відходила від неї, ще б пак, адже сестра привозила їй чималі гроші.

Сама Тетяна була дуже доброю жінкою, дітей не мала, у неї не було нікого, окрім родини, тому вона любила їх усієї душею і племінників особливо.

Тетяна вже якось сама змирилася з тим, що більше ніколи не вийде заміж, тому відносилася до дітей сестри, як до своїх рідних.

Грошей особливо відкладати не доводилося, адже сестра щоразу просила щось більше: то хлів батькам відбудувати, адже він валиться, то ремонт в хаті зробити, а потім донька заміж виходила, гроші були потрібні, а згодом і син повідомив про одруження.

Всі ці роки Тетяна забезпечувала свою родину, поки Олеся навіть жодного дня не працювала за всі ці роки.

Сестра говорила, що вона доглядає в селі батьків і всі їй мають бути вдячні за це. Тетяна сама біля батьків сидіти не могла, тому погоджувалася з тим і останні роки, коли вже батьки були старенькі, все частіше навідувалася до них, щоб привезти якогось гостинця і допомогти грошима.

Коли не стало тата з мамою, тоді якраз всі сиділи вдома, були обмеження і приїхати з Італії Тетяна не могла, кордони вже були закриті, тому вона не була проти, щоб сестра оформила хату на себе, адже вони рідні люди, порозуміються згодом. тим паче, що Олеся пообіцяла, що хата буде на двох, просто вона папери оформить на себе, щоб швидше було.

А минулої неділі вона повернулася в село, сестра з дітьми її зустріли радо, взяли гостинці, подякували за гроші. День-другий Тетяна погостювала в селі і зрозуміла, що вже всі не дочекаються, коли вона поїде назад в далеку Італію.

Вже й сестра і племінники запитують у неї, коли вона поїде вже працювати.

Зараз Тетяна чудово розуміє, що своєї домівки у неї більше немає. Лише шкода втрачених років важкої праці. Вона знову їде в Італію, з надією заробити хоч на маленьку хатину, бо вдячності від родини вона ніколи не побачить. Така їй дяка за доброту.

А я вважаю, що так не має бути, адже це хата її батьків. Порадьте щось, будь ласка, можливо ще можна щось змінити і повернути частину хати?

Мені шкода подругу, вона вже втомилася працювати на чужині. Як тут правильно вчинити?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page