Моя подруга Оксана вже живе у другому шлюбі майже 10 років.
Але майже щодня вона забігає до своєї свекрухи, Тетяни Михайлівни хоча б на хвилинку.
Колишньої своєї свекрухи, до речі.
У них, на перший людський погляд, досить таки цікаві відносини.
І начебто нічим вони одна одній не зобов’язані, але кожна намагається підтримувати щоденне спілкування.
Хоча ні, вони – родички.
У них спільна донька і внучка, як вийшло.
– Оксано, у мене молоко закінчилося, ти мені принесеш?
Знаєте, що ще цікаво?
У матері її рідний син набагато рідше з’являється, ніж її колишня невістка, здавалося б, зовсім чужа їй і абсолютно далека людина.
Якось так виходить, що для Тетяни Михайлівни нова сім’я її колишньої невістки Оксани ближче і рідніше синівської виявилася.
І чоловік Оксани час від часу на підхваті – все-таки чоловічі руки теж потрібні в домі.
Дивно як вийшло в житті, ніколи й не подумаєш, що таке буває: з чоловіком Оксана розлучилася, зустріла іншого, створила нову люблячу сім’ю, а колишню свекруху зі списку найближчих родичів не викреслила, доля їх не розлучила, не дивлячись ні на що.
І не просто з’являється моя подруга у колишньої свекрухи, а постійно з’являється у її домі, а й допомагає їй у всьому.
Якщо раптом здоров’я літньої жінки похитнеться, адже таке трапляється з людьми у віці, я здогадуюся, хто за нею буде доглядати, як би дивно це не звучало.
Чи багато хто з нас здатні на такі вчинки?
І яку внутрішню доброту потрібно мати, щоб вважати себе зобов’язаною допомагати мало не щодня чужій літній людині, але бабусі своєї доньки?
Я знаю Оксану дуже багато років, у неї добра душа, вона людяна жінка.
Дуже хочу, щоб в неї в житті все склалося дуже добре.
Та останнім часом я стала з нею говорити, щоб вона натякнула свекрусі, що було б не погано, щоб та квартиру свою на неї переписала, адже, скоріш за все, Оксана й доглядатиме її.
Я запевнила подругу, що так буде правильно, а то за свекрухою дивиться вона, і, які б в них добрі відносини не було, та мало що може статися. Може бути таке, що мати квартиру синові залишить, а Оксана зістанеться без нічого.
Але подруга навіть не хоче розмову про це починати з свекрухою, каже, що їй не зручно, а сама Тетяна Михайлівна мовчить.
Так і минають дні за днями, а Оксана і не говорить про це з матір’ю свого колишнього чоловіка.
Але хіба правильно це?
Фото ілюстративне.