Правду кажучи я не раз в житті усвідомлювала, що через свій добрий та спокійний характер я нічого хорошого в цьому житті не маю. Знаєте, як в народі кажуть, така собі нерозумна, напевне.
А вся права в тому, що мене виховувала бабуся, яка постійно мені намагалася дати почуття жалю та доброти до оточуючих мене людей.
Бабуся моя сама була дуже доброю людиною, завжди поступиться кожному, поділиться останнім і мене так вчила завжди. Я звикла ділитися всім, що у мене є.
Спочатку це була моя молодша сестра, якій я віддавала на перше прохання всі свої речі, які їй подобалися, поступалася їй у всьому, а зараз – моя подруга.
З цією дівчиною Мариною ми познайомилися недавно, але через те, що я змінила місце проживання, інших друзів у мене тут поки ще немає, тому ми часто з нею зустрічалися, спілкувалися, багато часу проводили разом.
Подруга часто скаржилася мені на своє життя, і мені ставало по-справжньому, ось так по людськи, шкода її.
Чоловік Марини військовий, який майже ніколи не буває вдома, він постійно в роз’їздах по своїй службі, і тому з двома дітьми їй доводиться справлятися самій, допомагає тільки мати, з якою у неї не дуже прості склалися відносини, на жаль, за останні роки.
Грошей, за словами Марини, їх сім’ї вистачає тільки на їжу. Також моя знайома розповідала, що вже кілька років не купувала собі новий одяг, адже зараз вона дуже економить на собі і через бідність не користується навіть косметикою, адже вона дорого коштує.
Звичайно ж мене не залишили байдужою ці досить сумні розповіді, як для жінки дорослої, я уявила собі, як подрузі зараз непросто. Я щиро співчувала їй і шкодувала її.
Хоч я і сама заробляю небагато, але завжди намагалася її чимось пригостити, передати солодощі або недорогі іграшки її дітям, ніколи з порожніми руками в гості до неї не приходила. Відчувала якусь симпатію до неї і жалість, як до людини.
Коли з’явилася така можливість – я стала віддавати подрузі свій старий одяг, але він був ще добре збережений, я його шанувала, я поганого одягу їй не давала, звісно, ніколи. Старалася часто відібрати щось таке, щоб вона могла і між люди його одягнути, при потребі.
При цьому багато речей були в дуже хорошому стані, і їх можна було б мені ще комусь продати, але я по своїй наївності вирішила зробити добру справу, виручити людину, яка їх потребує, але купити не може, і подарувати їх Марині, щоб вона мала в чому ходити, адже розуміла, що їй це необхідніше ніж мені зараз.
Яке ж було моє щире здивування, коли я випадково в інтернеті натрапила на оголошення про продаж цих речей. До того ж виставлена була не одна якась річ, а абсолютно все, що я їй давала, абсолютно всі речі, які отримала моя подруга від мене.
Я була тка здивована і розгублена, що й передати важко.
Тепер не знаю, як на те, що сталося реагувати. З одного боку, всі ці речі мною були подаровані безоплатно цій жінці, це був мій особистий вибір, і Марина могла ними розпоряджатися на свій розсуд, тим паче вона в мене їх сама не просила, але з іншого боку – я могла б і сама їх продати!
Серед того, що я їй віддала, багато брендового і дорогого одягу, який я собі теж купую не часто, за цей одяг можна було б виручити непогану суму грошей.
Коли я думала, що допомагаю жінці, яка дуже цього потребує, то розлучалася з усіма речами без жалю, мені нічого не було шкода для неї, а навпаки, я намагалася їй допомогти чим можу.
А зараз, знаючи що вона їх перепродує просто іншим людям за гроші, у мене навіть закрадаються думки про те, що мене якось свого роду використали, і насправді подруга нітрохи не бідніше мене.
Може у неї бізнес такий – просити у людей подарувати їй речі, постійно натякати їм про це, які потім можна буде перепродати?
У мене зараз вже багато різних думок. Якось віддалитися хочеться від цієї людини. Не знаю чи варто говорити їй щось про це, чи краще просто перестати з нею спілкуватися.
Найгірше в даній ситуації те, що я навіть стала сама себе обмежувати в коштах, щоб «допомогти» їй, адже часто її усім пригощала, намагалася дітям купити якихось фруктів чи смаколиків.
Не розумію, як взагалі у людини вистачило совісті брати у мене те, що їй не потрібно зовсім? Чому не віддала назад, якщо не збиралася користуватися? Чи варто взагалі спілкуватися з такою людиною?
Фото ілюстративне.
