Сьогодні, і це дійсно правда, дуже часто трапляється так, що невістки скаржаться на свою свекруху, але в нашій ситуації я цілком поділяю думку своєї дружини, як би там не було, але я на її стороні.

Я вже тисячу разів пошкодував про те, що купив будинок по сусідству зі своїми батьківським, ніколи не думав, що колись пошкодую про це.

Цей будинок продавали зовсім недорого, а частину суми ми домовилися в розстрочку виплачувати, ось і купили, адже дуже хороші умови були, та й мріяли ми про будинок давно.

Спочатку було непогано жити разом, батьки під боком завжди, якщо що можна було дітей на бабусю з дідусем залишити і нікому нікуди їхати не потрібно, одне одного виручали.

Але ось сім місяців тому моя рідна мама вийшла на пенсію і тепер наш будинок схожий на театр абсурду, навіть не знаю, як про це розповідати.

А почалося все з того, що кожен божий день моя мама несе нам то пироги, то млинці, то ще якісь свої приготовлені страви.

Моя дружина Валентина добра жінка і не заперечувала свекрусі, не хотіла її образити, тому завжди приймала її добре, дякувала і нахваляла, яка ж вона гарна господиня.

Але в один день я прийшов з роботи і, зовсім несподівано, побачив свою дружину дуже засмученою, на жаль.

Валентина тоді мені сказала, що приходила моя мама і, провівши ревізію в холодильнику, заявила, що у нас діти голодні і ми батьки, м’яко кажучи, погані, особливо докоряла дружині моїй.

У той же вечір я запросив свою маму до нас, щоб поговорити всім разом, зійшлися ми на тому, що мама з дружиною просто неправильно одна одну зрозуміли.

Але на вихідних я сам звернув увагу, що ні світ, ні зоря, а мама вже у нас вдома – притягла свої пироги під приводом того, що ми довго спимо, а діти напевно хочуть їсти, і ще не снідали нічого, бо мама ще й не збиралася з ліжка вставати.

Я знову поговорив зі своєю мамою про те, що ми з дружиною вже давно дорослі люди, у нас своя сім’я, порядок вдома теж свій. Але ефект був всього на кілька днів, на превеликий жаль.

А вже останньою краплею в цьому був випадок, коли ми з дружиною поїхали на корпоратив, а маму попросили доглянути за дітьми.

По приїзду додому ми виявили, що вона винесла нашу ялинку. Ялинку! Тому що вже, бачте, 10-те січня, і вона хотіла нам допомогти, тому що ми не знаємо як правильно і «обов’язково натрусили б купу хвої в будинку».

В той день я вже не змовчав і, відібравши ключі від нашого будинку, виставив маму за поріг. Ще тиждень ми з нею не розмовляли. Пів року ми не дозволяли мамі приходити до нас додому. Самі ми, природно, бували в гостях у батьків і нормально спілкувалися з мамою, але її в будинок до себе не пускали.

Але ось недавно я потрапив до лікарні, а моїй дружині, щоб відвідати мене довелося просити мою маму посидіти з онуками.

Валентина сама звернулася до неї, бо вибору іншого не було.

На що моя мама, несподівано, поставила дивну умову: або вони будуть у нас вдома або вона сидіти з нашими дітьми не буде.

Коли Валентина відвідала мене і повернулася додому, то відразу ж подзвонила мені і неспокійно повідомила, що моя мати поміняла місцями меблі в вітальні, тому що вони у нас стоять незручно.

Я не знаю, що робити і як розмовляти з мамою, щоб вона припинила себе так вести, вона наче господиня справжня в нашому домі.

Продавати зараз наш будинок зовсім не варіант, щоб в іншому районі купити житло у нас не вистачить грошей.

А дружина вже каже мені, що скоро взагалі перестане спілкуватися з моїми батьками, та я й сам розумію, що так бути не повинно.

І це мама всього сім місяців на пенсії, далі буде лише гірше.

Мама вже давно доросла людина, але не розумію, чому вона втручається в наше життя.

Вона не була такою раніше. Чому вона себе так поводить зараз?

Фото ілюстративне.