Моя мама не так давно стала пенсіонеркою, вона вийшла на пенсію. Коли вона ще працювала, то заробляла непогані гроші. Але вона така особлива людина, що дуже добре дбала лише про себе.
Мама моя дуже гарно одягалася, купувала дорогі та якісні продукти. Могла і в кафе зі знайомими піти, і щороку в санаторії їздила, загалом багато уваги і грошей виділяла собі, я так, як вона, ось не вмію.
А зараз мама мені якось сказала, що на пенсію одну жити їй дуже важко, тому за комунальні послуги вона платити не буде. Мама стала мені пояснювати, що квартира, в якій вона живе – невелика, однокімнатна. Рано чи пізно вона дістанеться, все одно, лише мені. Тому ми з чоловіком і маємо оплачувати їй комунальні.
Я навіть не знала, як про це сказати своєму чоловікові, бо ледь самі справляємося з Петром, у нас витрат і своїх вдосталь. У нас двоє дітей, і заробляємо ми не так вже й багато, нам самим досить непросто зараз.
Я відразу сказала мамі, що, можливо, якусь частину ми й сплачуватимемо, адже розумію, що їй дійсно це може бути накладно, але не все, бо в нас немає такої можливості зовсім. Але мама вирішила все за нас.
Цього літа вона поїхала в санаторій, витратила всі гроші, які відкладала перед цим. Я, чесно кажучи думала, що вона хоч щось платить. А останнього разу, коли ми були в неї, вона винесла всі квитанції і поклала перед нами з Петром на стіл. Чоловік встав, взяв ті папірці і сказав, що нам вже пора йти.
Коли ми прийшли додому, стали думати з Петром, що нам тепер потрібно робити. У моєї мами вже надто великий борг за комунальні послуги, вона багато місяців не платила і, головне, що зовсім не говорила мені нічого про це, навіть натяків не було, що вона ті квитанції для мене збирає.
Мій чоловік, щиро кажучи, взагалі здивований і я розумію його, каже у нього теж батьки пенсіонери, мало отримують пенсії. Економлять теж в усьому, як можуть, але живуть і ні в кого нічого не просять, не розраховують на якусь допомогу, бо знають, що дітям зараз теж нелегко.
Я вже й не знаю, як бути. Мені неприємно таке відношення рідної мами до моєї сім’ї, я розумію, що вона вже немолода людина, але це занадто. Якби вона економила, то не поїхала б в санаторій, або хоч порадилася з нами, запитала чи маємо можливість допомогти, може б ми порадили щось для неї.
Я вже думала не платити той борг за комунальні, але й маму шкода, вона точно вже його сама не осилить, бо там сума чимала зібралася, то вже й для нас багато самих. Та й квартиру шкода, не хочеться втрачати спадку, адже вона дістанеться мені.
Я зараз дуже заплуталася і виходу поки не бачу, зовсім не знаю, як бути далі.
Фото ілюстративна.
