Коли мої батьки розлучилися, мені на той момент було п’ять років. Я досі не знаю, чому так сталося, мама не любить про це говорити, а батька вже немає. Ми жили дружною родиною – я, мама і тато. І раптом тато пішов від нас, ми залишилися з мамою. Мамі на той час було 25 років.
Невдовзі в нашому домі з’явився новий мамин чоловік. Мама нарешті почувалася щасливою. Але потім я почула їхню розмову і зрозуміла, що я в новій сім’ї зайва. Новий чоловік мами просив її, щоб вона відвезла мене в село до бабусі, адже він мріє про своїх дітей.
Уже найближчим літом мама відвезла мене до своєї матері, моєї бабусі і залишила там ніби на все літо. Але у вересні по мене ніхто і не приїхав. Я продовжувала жити у бабусі, яка, до речі, мене дуже любила. Мама приїжджала всього кілька разів на рік. Якось її довго не було, а потім вона з’явилася з моїм маленьким братиком.
В школу я пішла в селі, там її і закінчила. Усі ці роки я називала бабусю мамою, а про справжню маму намагалася не думати, оскільки це було дуже для мене боляче. Ми жили не багато, але дружно. Коли я закінчувала школу, мама приїхала в село. Я тоді вперше наважилася її запитати, чому вона так зі мною зробила.
Вона спокійно, без зайвих докорів сумління, мені відповіла: «Ти не знаєш, що таке жити без чоловіка. От підростеш, тоді мене зрозумієш». На випускний мама не залишилася, вона з чоловіком і молодшим братом поїхали на море. Вони щоліта їздили відпочивати, але мене ніколи з собою не брали. Мене на святі випускного вечора супроводжувала бабуся.
Після школи я вирішила поступати в університет. Я добре вчилася, тому вступила без проблем. Жила я в гуртожитку, тому що мама так і не запропонувала мені жити у них. З цього моменту я усвідомила, що матері у мене немає, точніше я перестала вірити, що колись вона взагалі у мене була.
На четвертому курсі я вийшла заміж. Ми з чоловіком просто розписалися. Мені дуже з ним пощастило, ми багато працювали і змогли через кілька років придбати власне житло. У мене росте донечка.
Зараз, коли я згадую мамині слова, і дивлюся на свою доньку, я розумію, що ні за що на світі не проміняю свою дитину на чоловіка, будь він хоч останній чоловік на світі. Як вона могла зі мною так чинити? Пройшли роки, у мене все добре, але я ніяк не можу забути того, що зробила моя мама.
Нещодавно, вперше за багато років, мама прийшла до мене. Я думала, вона нарешті хоче налагодити відносини, а вона прийшла з’ясовувати, чому бабуся переписала свій будинок лише на мене, якщо у неї є ще один внук. Чому бабуся робить різницю між внуками? А оскільки у мене є своє житло, то я маю добровільно поділитися майном в селі з братом.
Я зателефонувала бабусі і запитала її чому вона так зробила, попросила, щоб вона виправила все і теж щось записала на мого брата. Але бабуся тільки розсміялася і сказала, що нічого переписувати не буде.
Фото ілюстративне – alamy.
