Моя мама в 60 років вирішила їхати на заробітки, мені її шкода, адже якби не вітчим, вона б давно вже була в Італії, і до цього часу точно б заробила собі на житло.
Нещодавно не стало її чоловіка, з яким вона прожила більше 20-ти років, жили вони в його квартирі, з якої тепер мама має з’їхати.
Ми з братом любили вітчима, він теж дуже добре до нас ставився, дітьми своїми називав.
З братом ми давно вже виросли, маємо свої сім’ї.
Але весь цей час вітчим ставився до нас як до рідних, допомагав завжди, хоча у нього є син, наш ровесник.
Правда, вони ніколи не зустрічалися відтоді, як розлучилися з його матір’ю.
Вітчим був старший за нашу маму на 12 років.
Останній час здоров’я його вже стало дуже підводити, ходив він вже насилу.
Мама до останнього доглядала за ним, адже по іншому і не могло бути, адже вони всі ці роки жили практично душа в душу.
Після того, як не стало вітчима, з’ясувалося, що cвою квартиру, де вони весь цей час жили, і в якій все зроблено руками нашої мами, він записав своєму синові.
Мама вважає, що її зрадили. Вона й гадки не мала, що так вийде.
Прожити більше 20 років разом, все ділити і в підсумку отримати таке.
Крім того, маму вже багато років її подруги кличуть до себе в Італію.
Заробітчанки вже не одну квартиру купили – і собі, і дітям.
А мама не поїхала, хотіла сім’ю з вітчимом зберегти, піклувалася про нього, а в результаті залишилася без нічого.
Я і уявити не могла, що вітчим пам’ятає про того сина.
Де він зараз? Що за людина? Може, він забезпечений, і йому даром не потрібна ця двокімнатна квартира.
Вітчим завжди тільки нас вважав своїми дітьми.
Брат сприйняв цю новину теж з великим подивом.
Але якщо я змирилася, то він переконує маму піти в суд, відстоювати свої права.
Але хіба можна щось зробити?
Мама дуже засмучена, адже по суті, тепер вона не має де жити.
Ми з братом пропонували їй, щоб вона йшла до нас, але вона відмовилася.
Подруга забирає її до себе в Італію, вже і роботу знайшла.
Мама підрахувала, що за 4-5 років вона зможе собі купити квартиру, тому і їде.
А мені мами дуже шкода, адже вона давно могла це зробити, якби не вітчим.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати