Моїй доньці 2,5 роки, а синові 6 років. І ось ніяк не можу привчити донечку збирати іграшки.
«Ні» і все, ну хоч трісни.
Я і сама з нею сідала, і вмовляла.
Син то вже дорослий і збирає добре.
Тут сиджу на кухні, п’ю чай і чую, що син рахує «25, 26, 27 » і нічого не можу зрозуміти що відбувається.
Підходжу до кімнати і підглядаю.
А ця маленька вередуля ЛІТАЄ по всій кімнаті і так спритно і швидко розкладає іграшки кожну на своє місце, поки старший брат сидить на стільчику, рахує до 100 і лопає цукерки.
«Якщо встигне зібрати, я не з’їм її цукерку, а не встигне – все МОЄ !»
Таку мотивацію придумав син !
