– Моя бабуся завжди любила повторювати мені: стеж, мовляв, за здоров’ям, бо як буде тобі недобре, то ти нікому будеш не потрібна – ні собі, ні дітям, ні чоловікові, – сумно мені стала розповідати якось сусідка Зоя. – А я не вірила їй, ігнорувала її поради. Казала, що ніколи за поганого чоловіка не вийду, з якому недужа дружина – тягар. Була впевнена весь цей час, що мій чоловік – не такий, що він хороша людина.
Зої 37 років, в шлюбі 14 років, у них з чоловіком двоє дітей-школярів.
Після народження дітей Зоя вийшла на роботу, бо були потрібні гроші. Займалася дітьми, господарством. Жили вони не погано, все було нормально, всіх все влаштовувало, поки якийсь час назад Зоя не занедужала.
Покращення йдуть, але – дуже повільними темпами.
До цього у Зої ніколи не було ніяких проблем з самопочуттям. Чоловік завжди ставився зі співчуттям і розумінням – пропонував лягти в ліжко, приносив чай теплий і малину. Втім, Зоя, як більшість жінок, довго не залежувалася. Через пару днів вже бігла поратися по господарству: робила всю роботу, яка накопичилася за весь час, поки вона лежала, годувала зголоднілих домочадців, вела дітей на гуртки. Чоловік хоча і бурчав на Зою, що вона знову рано встала, але був явно задоволений, що дружина швидко одужує і починає швидко все робити сама.
Зоя завжди була впевнена, що на чоловіка у важкий момент може покластися.
І перший час він дійсно був на висоті – занепокоївся, наполіг, щоб Зоя вирушила до фахівця.
Однак краще Зої не стає, а чоловік, замість того щоб співчувати і переживати, став сердитися чим далі, тим більше. Мовляв, скільки можна відпочивати вже. Ти так живеш вже пів року. Ти сама говорила, що стало краще, і що, знову все спочатку? Ну чого ти лежиш Вистачить вже! Роботи багато різної накопичилося.
Таке відчуття, що він не вірить Зої, що вона не могла встати пів дня, щоб приготувати вечерю, що сантехніка в квартирі не мита два тижні зовсім не тому, що Зоя не хоче – їй просто зараз важко працювати так, як раніше.
– Засиділася ти вдома, ось. Починаєш себе накручувати, це не справа зовсім. Подумай, може, влаштуєшся кудись на пів дня на роботу, не заради грошей, а просто для руху активного.
До слова сказати, раніше і чути про це не хотів – щоб Зоя працювала. Наполягав, щоб дома сиділа, стежила за дітьми.
А тепер, коли у дружині не просто до магазину спуститися – йди, дорога, попрацюй.
Зоя намагалася розповісти про своє самопочуття, пояснити, що все не так просто, що в її випадку є свої нюанси – чоловіка взагалі стали не подобатися ці розмови. Мовляв, мами-пенсіонерки так себе не ведуть, як ти в свої роки. Бери себе в руки і повертайся до нормального життя.
І Зоя, опустивши голову, йде щось робити, бо хто її зрозуміє і підтримає. Йде на кухню розігрівати котлети і наливати всім чай.
Зоя все зробить, щоб відновитися, і почуватися добре, але вона вже тепер не знає, як буде жити з чоловіком далі, бо він, як виявилося, людина недобра.
Але дзвіночок-то продзвенів. Та який там дзвіночок – сполох. І треба, напевно, прийняти ситуацію до відома і зробити висновки на майбутнє, але які?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
